Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #3
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-282-2
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3». Краткое содержание книги:
Нові небезпечні випробування чекають і на Марка Шведа. Тепер волею долі він — спеціальний агент МІ-6 і разом із молодим британським журналістом Яном Флемінгом має виконати таємні, сповнені небезпеки місії у Харбіні й совєцькій Москві… Однак і під чужим прапором Марко залишається лицарем Таємного Українського Легіону. Повернути вкрадену історію свого народу, розгадати таємницю свого роду і не загубити при цьому подарованого йому долею кохання непросто, бо ворог той самий і так само жорстокий. Він усюди: на Далекому Сході, у Москві і навіть у Лондоні.
Чергові пригоди українського «Джеймса Бонда», Марка Шведа, що розгортаються на історичному тлі 30-х років XX століття, майстерно виписаному авторкою Лорою Підгірною, вражають своєю реалістичністю і драматизмом.
Небезпеки, таємниці, кохання… А головне — українська історія, невивчені і незасвоєні уроки якої можуть відгукнутися для сучасників дуже болючими наслідками.
1933 рік, Лондон,
Березень
Це ніжне личко можна було роздивлятися годинами: дивитися, як щічок торкається посмішка, як цмокає ротик і тріпочуть довгі, немов намальовані вії.
Він не міг намилуватися ним, відколи вперше взяв Маргарет на руки. Тільки-но вдихнувши ніжний, солодкий аромат маленького тільця, усвідомив: то його дитя, його плоть і кров. Його донечка.
Марко зіперся на здорову руку, нахилився до Марго, торкнувся кінчиком носа її щоки, поцілував пухку долоньку і пальчики, що тут же, наче пелюстки рожевої квітки, згорнулися у міцно стиснутий кулачок.
Марго. Маргуся! Маргарет, Маргарита… Незвичне, неукраїнське ім’я. Така красуня! Така витончена маленька красуня, що часом у Марка навіть дух перехоплювало від захоплення і усвідомлення того, що їм із Лізою вдалося створити ні з чим незрівнянне диво — її!
Нічник тьмяно освітлював спальню, широке подружнє ліжко, на якому зазвичай вони вкладали Маргарет посередині і милувалися нею, цілували і пестили, поки донечка не засинала.
Потім, пізніше, він обережно, намагаючись не розбудити, переносив Маргариту до її ліжечка, в суміжну кімнату, відділену від їх спальні тонкими дверима та завісою із китайського шовку, розшитого павичами і лапатими квітами.
Він пригадував, як Марго прокидалася серед ночі і починала пхинькати, вимагаючи її погодувати — він сам піднімався, приносив малу до Елізабет, а далі захоплено дивився, як та розстібує дрібні перламутрові ґудзички своєї нічної сорочки, підносить Марго ближче, а та жадібно шукає маленьким ротиком її груди, голосно цмокаючи, часом аж до болю, із силою смокче материнське молоко, допоки не насмакується досхочу.
А далі він знову вкладав Маргариту у ліжечко, вкривав, вимикав нічник і повертався до Лізи.
Тепер можна пригорнути її, поцілувати сонне обличчя і вуста, провести рукою по теплих, стрімких вигинах тіла, відчути, як Ліза відповідає на його пестощі, тягнеться до нього, наче витка виноградна лоза, шепоче, плутаючи англійські слова з українськими…
Сімейне життя, сповнене батьківського щастя, було недовгим, всього якихось кілька тижнів до його від’їзду до Лондона, а потім у Харбін. А потім ще довгих півроку розлуки.
Поранення. Його на межі життя і смерті вдалося врятувати, вивезти до Сингапуру, а звідти доправити субмариною до Англії…
Рангун — Тринкомалі — Коломбо — Аден — Порт-Судан — Порт-Саїд, а звідти уже рукою подати — Мальта — Гібралтар… нарешті Лондон.
Подумати тільки, яка товща води пропливла над ним! Десь на середині шляху він став почуватися краще. Флемінг неймовірно втомлював своїми безкінечними балачками, та якби не Флемінг, він би гнив уже на якомусь звалищі…
Ліза, щойно дізнавшись, що він у госпіталі, заявила його батькам, що у Франції без Марка їй робити більше нічого, особливо тепер, коли її чоловік у важкому стані. Примчала з донькою з Парижа до Лондона, до нього.
Оселилася у старому лондонському маєтку Сеймурів. Знайшла няньку, аби було на кого залишити Марго. Днювала і ночувала біля його ліжка, аж поки небезпека не минула, рана почала загоюватися і Марко почав поступово видужувати.
Змарнілий, він дивився на неї затягнутими туманною поволокою очима, ледь відчутно торкався її руки.
— Ти живий! Це головне! Усе буде добре, Марку! — шепотіла вона, торкаючись поцілунками його чола, щоки, долонь.
— Лізо, я хотів би побачити доньку, — мовив до неї. — Привези Маргариту… якщо дозволять.
Маленьке тільце у згортку мереживної ковдри — його синьоока Маргуся своєю присутністю робила справжнє диво: він почав одужувати швидше. Уже сам підіймався з ліжка, лівою рукою вчився писати, пробував ворушити правою.
Ліза слідкувала, аби він виконував усе, що радив йому лікар. На початках сама годувала його, обережно масажувала плече, допомагала розробляти зболілі м’язи правої руки. Здавалося, він більше не здатен втримати у ній нічого — так боліло. Лікар, містер Файєнс, одразу заявив: поранення складне, потрібна буде довга реабілітація, щоб відчуття вбитого у плече клину минулися, а правиця могла повноцінно функціонувати.
Масажі, всілякі компреси та знеболювальне давали короткочасний ефект. Заняття у басейні були більш помічними, однак і вони не давали остаточного одужання. Від фізичних навантажень у плечі починався дикий біль, аж руку відіймало. Про улюблений бокс навіть не йшлося.
— Містере Швед, маєте запастися терпінням, — втішав хірург. — То не так просто… З часом воно минеться, але маєте продовжувати реабілітаційні процедури.