Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3
- Автор: Подгорная Лариса
- Серия: Пригоди Марка Шведа #3
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 978-966-948-282-2
- Жанр: Исторические детективы
Электронная книга - «Під чужим прапором. Пригоди Марка Шведа. Книга 3». Краткое содержание книги:
Нові небезпечні випробування чекають і на Марка Шведа. Тепер волею долі він — спеціальний агент МІ-6 і разом із молодим британським журналістом Яном Флемінгом має виконати таємні, сповнені небезпеки місії у Харбіні й совєцькій Москві… Однак і під чужим прапором Марко залишається лицарем Таємного Українського Легіону. Повернути вкрадену історію свого народу, розгадати таємницю свого роду і не загубити при цьому подарованого йому долею кохання непросто, бо ворог той самий і так само жорстокий. Він усюди: на Далекому Сході, у Москві і навіть у Лондоні.
Чергові пригоди українського «Джеймса Бонда», Марка Шведа, що розгортаються на історичному тлі 30-х років XX століття, майстерно виписаному авторкою Лорою Підгірною, вражають своєю реалістичністю і драматизмом.
Небезпеки, таємниці, кохання… А головне — українська історія, невивчені і незасвоєні уроки якої можуть відгукнутися для сучасників дуже болючими наслідками.
— Могли б, — погодилася Воскресенська. — Та я знаю Сибіллу, як облуплену, вона вибовкала вам надто багато з того, що знала… Це її слабкість. Кожному, хто її гладить за шерстю, вона одразу плачеться на свою гірку долю… Тому інакше не можна було. Або ви даєте згоду працювати на нас, або ні ви, ні леді Чеддерс не покинете цього підвалу. Вас залишати живим просто небезпечно, а Сибілла — просто дурне патякало. Під вашу відповідальність я ще б залишила їй життя. У дуеті з вами і під впливом вашого чоловічого шарму вона ще б, напевно, попрацювала.
— О, мадам, ви переоцінюєте мій чоловічий шарм. — Але без вас… Який сенс залишати її живою?
Марко стулив очі.
Воскресенська із Сибіллою на прицілі просто перед ним. Один вбитий, одного поранено. Один за виступом стіни. Четвертий… де четвертий?
— Схоже, містере Мак-Міллан, ви мене не почули. Прикро… — якось підозріло тихо проказала Воскресеньська.
— Алексе, послухайся її! — нарешті голос подала Сибілла. — Інакше ми звідсіля не вийдемо живими!
Марко вигулькнув з-за ящиків.
Постріл пролунав збоку, — від отого четвертого, якого Швед не зауважив. Марко вистрілив у відповідь навмання, у темряву, звідки пролунав постріл. Стогін, що почувся у відповідь звідти, дав знати — нападника як мінімум поранено.
— Схоже, Сибілло, ми все одно не вийдемо звідси живими, — розсміявся Швед. — Відкликайте свою кавалерію, мадам! — гукнув він до Воскресенської. — Бо я звідси перестріляю усіх ваших людей по одному.
Між нами не може бути угоди, бо угоди так не укладаються…
— Укладаються, ще й як… — гмикнула у відповідь Воскресенська. — Вибач, Сибілло… Та ти завжди була для мене більмом на оці…
Вона раптом натиснула курок. Пролунав постріл і Сибілла Чеддерс упала до її ніг, наче підкошена. Припала щокою до холодної підлоги, немов вслухаючись у лише їй одній чутні звуки. Незрячий погляд втупила просто перед собою.
Під головою швидко розпливлася темна калюжа крові.
— Чорт! — вилаявся Марко.
— Неважко здогадатися, навіщо британському журналісту шльондра, у руках якої інформація про усе, що діється в Харбіні та за його межами, — незворушно проказала Воскресенська. — Особливо що стосується оборудок ваших співвітчизників із японцями… Ну, тепер, коли вам нема заради чого ризикувати, ви підете з нами на угоду, містере Мак-Міллан?
— У жодному разі, мадам, — хрипко відповів Марко і вистрілив. — Ризикувати завжди є заради чого…
Воскресенська заточилася.
Десь з-за виступу стіни пролунали ще два постріли.
Згори долинули кроки, наче кілька людей швидко спускалися у підземелля… Схоже, він у пастці… Зараз сюди надійдуть ще кілька чекістів, і йому — кінець…
Швед вистрілив у Воскресенську ще раз. Вона, ухопившись рукою за дерев’яний ящик, повільно сповзла на землю.
У глибині підвалу, десь біля сходів, у сутіні з’явилося кілька темних силуетів.
Марко обережно вибрався з-за свого укриття. Роззирнувся. Відступати було нікуди. Позаду — глуха стіна підземелля. Попереду — єдиний можливий вихід, заблокований чекістами…
Можна було б загубитися у темряві дальніх кутів, та то продовжило б йому життя на якихось кілька хвилин… Його все одно знайдуть. Їх надто багато. Можна відстрілюватися, доки не закінчаться набої, але йому навряд чи вдасться вийти живим.
Може, спробувати вести переговори? Та, схоже, мозковим центром тут була Воскресенська. Навряд чи цих московських вилупків цікавить його особа живою… Особливо тепер, коли Воскресенська мертва.
Марко напружено вдихнув повітря…
Отже… кінець. Отакий кумедний кінець у підвалі борделю… Треба ж — знову борделю!
Інтуїтивно відчув якийсь рух.
Миттєво озирнувся і застиг…
У нього, звівши неслухняними пальцями курок, з останніх сил цілилася… Воскресенська!
Пекучий біль, що пронизав його праве плече ближче до грудей, вдарив вістрям у мозок. Розум раптом потьмарився від того гострого болю. Марко ще встиг схопитися рукою за рану і побачив на пальцях власну кров…
Він упав, свідомість заплуталася, стала холодною і крихкою, немов шматок ожеледі у руці…
Луна від кроків ставала усе голоснішою. Вони пришвидшилися… Хтось гукнув. Маркові здавалося, що у вухах прозвучало його ім’я.
— Алексе… Алексе…
З останніх сил напруживши зір, Швед, здавалося, розрізнив обриси Флемінгового обличчя.
Чиїсь руки його підхопили, важко і незугарно… Біль вдарив у мозок із новою силою.
— Папка… Підніміть папку… Ось, випала… — ще долинуло до Марка, а потім він провалився у безпам’ятство…