Скандал сторіччя. Тексти для газет і журналів (1950–1984)
- Автор: Маркес Габриэль Гарсия
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Анетти Антоненко
- ISBN: 978-617-7654-20-8
- Переводчик: Галина Владимировна Грабовская
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Скандал сторіччя. Тексти для газет і журналів (1950–1984)». Краткое содержание книги:
Тематика п’ятдесяти текстів «Скандалу…» багатосяжна: від політичних переворотів до «особистого Гемінґвея» Маркеса і перукаря президента, від літературщини, привидів минулого й майбутнього та розповіді про те, як пишуть романи, — і до інсайтів, феномену телепатії й таємниці містичної історії, якій він, один із найвизначніших письменників Латинської Америки, не зміг дати назви.
— Капець! — прошепотів він. — Вона пахла квітами!
То були часті промахи. І зрозумілі, бо купівельна здатність міського і сільського населення протягом року суттєво зросла. Тарифи на електроенергію, телефон, транспорт і загалом комунальні послуги знизилися до людського рівня. Ціни в готелях і ресторанах, а також транспорті, різко знизились, організовувались спеціальні екскурсії з села у місто і з міста у село, які частенько були безплатними. Крім того, швидкими кроками скорочувалось безробіття, зарплати росли і міська реформа облегшила щомісячний тягар квартплати, а освіта і шкільні приладдя нічого не коштували. Двадцять ліг дрібненького піску кольору слонової кістки на пляжах Варадеро, які раніше мали одного власника і були в користуванні лише надто багатих багатіїв, відкрились для усіх, включно із тими самими багатіями. Кубинці, як і загалом люди Карибського регіону, завжди думали, що гроші існують тільки для того, аби їх витрачати, і вперше в історії своєї країни вони перевіряли це на практиці.
Гадаю, що небагато з нас усвідомлювали, як скрадливо, але невідворотно в наше життя потроху пробирається дефіцит. Навіть після висадки на пляжі Хірон казино залишались відчиненими, і декотрі хвойдочки за відсутності туристів крутилися їхніми околицями у сподіванні, що випадковий обранець рулетки врятує їм ніч. Було ясно, що у міру того, як умови змінюватимуться, оті самотні ластівки ставатимуть печальними і щораз дешевшими. Та в кожному разі ночі в Гавані і Гвантанамо і далі були довгими й безсонними, а музика найманих веселощів лунала до світанку. Оці залишки старого життя підтримували ілюзію нормальності і достатку, яка вже віддавна перестала бути правдою, але її не змогли знищити ані нічні вибухи, ні постійні чутки про підлі напади, ні реальна невідворотність війни.
Іноді в ресторанах після опівночі не було м’яса, та нам було байдуже, бо, може, є курка. Іноді не було бананів, та нам було байдуже, бо, може, є батат. Музиканти з сусідніх клубів і зухвалі сутенери, що чекали на нічні жнива перед кухлем пива, здавалися такими ж неуважними, як і ми, до нестримного руйнування щоденного життя.
У комерційному центрі з’явилися перші черги, і чорний ринок, що тільки зароджувався, але був дуже активним, починав контролювати промислові товари, та всерйоз ніхто не думав, що це відбувається через те, що бракує речей, а цілком навпаки — тому що є надто багато грошей. Десь в той час комусь із нас виявився потрібний аспірин після кіно, але в трьох аптеках його не було. Ми знайшли його в четвертій, і аптекар спокійно пояснив нам, що аспірин є дефіцитним вже три місяці. Насправді бракувало не тільки аспірину, багато інших життєво необхідних речей стали дефіцитними ще раніше, але ніхто, схоже, не думав, що вони взагалі зникнуть. Майже рік після того, як Сполучені Штати ввели ембарго на торгівлю з Кубою, в житті не було дуже помітних змін — не так в реальності, як в душах людей.