Скандал сторіччя. Тексти для газет і журналів (1950–1984)

Очевидно, мав минути певний час, заки кубинці усвідомлять, що значили в їхньому житті оті фатальні цифри. З точки зору виробництва, Куба раптом виявила, що є не окремою країною, а торговельним півостровом Сполучених Штатів. Крім того, що цукрова і тютюнова промисловості цілком залежали від американських консорціумів, усе, що споживалося на острові, вироблялося Сполученими Штатами — чи то на їхній власній території, чи на терені самої Куби. Гавана і ще два чи три міста в провінції створювали враження щасливого достатку, та насправді не було нічого, що не було б чужим: від зубних щіток до двадцятиповерхових скляних готелів на Малеконі. Куба імпортувала зі Сполучених Штатів майже тридцять тисяч видів товарів, потрібних і непотрібних для щоденного життя. При цьому найкращими клієнтами того базару ілюзій були власне туристи, що прибували поромом з Вест-Палм-Біч і морським залізничним поромом з Нового Орлеана, бо вони також воліли купувати безмитні товари, імпортовані з їхньої батьківщини. Місцеві папаї, що їх Христофор Колумб відкрив на Кубі ще в свою першу подорож, продавалися в охолоджуваних крамничках із жовтою етикеткою багамських садівників. Штучні яйця, що їх господині не приймали через розлізлий жовток і аптечний запах, на шкарлупі мали клеймо фермерського підприємства у Північній Кароліні, але декотрі бувалі крамарі мили їх у розчиннику і мазали курячим послідом, аби продати дорожче, буцім вони є домашніми.

Не було жодної сфери споживання, яка б не залежала від Сполучених Штатів. Поодинокі фабрики легкої промисловості, які розмістили на Кубі, щоб скористати з дешевої робочої сили, були обладнані вживаними верстатами, які вже вийшли з моди в країні, звідки їх привезено. Найкваліфікованішими спеціалістами були американці, а більшість з нечисленних кубинських спеціалістів здалися перед блискучими пропозиціями своїх іноземних господарів і виїхали з ними до США. Складів запчастин також не було, бо ілюзорна промисловість Куби була заснована на тому, що запчастини лежали всього за дев’яносто миль і треба було тільки зателефонувати, аби найскладніша деталь прибула наступним літаком без митних зборів і затримок.

Попри такий стан залежності, мешканці великих міст і далі необмежено витрачали, коли блокада вже була жорстокою реальністю. Навіть багато тих кубинців, що були готові померти за революцію — і деякі насправді за неї померли, — продовжували споживати з дитячою бучною радістю. Ба більше: перші заходи революції відразу збільшили купівельну спроможність найбідніших класів, і для останніх щастя тоді полягало в одному: в простій насолоді споживання. Багато мрій, що відкладалися півжиття, а то й ціле життя, раптом реалізувалися. От тільки те, що закінчувалось на ринку, відразу не поповнювалось, а багато чого не можна буде поповнити ще багато років, тож магазини, які ще минулого місяця засліплювали, світили голими полицями.