Червоний Голод. Війна Сталіна проти України
- Автор: Аппельбаум Энн
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: HREC PRESS
- ISBN: 978-966-97606-4-7
- Переводчик: Дарія Маттінґлі
- Жанр: История
Электронная книга - «Червоний Голод. Війна Сталіна проти України». Краткое содержание книги:
Опір також набував форми втечі, не лише із села, а й з Радянського Союзу. Вже в січні 1930 року прикордонники затримали трьох селян неподалік Кам’янця-Подільського, які намагалися перетнути польсько-український кордон.[483] Через місяць колона з 400 осіб, переважно селянок, вирушила до польського кордону з криками «Не треба нам колективів, ідемо в Польщу!» По дорозі вони побили уповноваженого посівкампанії, але зупинилися за кілька кілометрів від кордону після роз’яснень коменданта прикордонної ділянки. Наступного дня цей натовп зібрався знову і вирушив до кордону просити допомоги в поляків. Прикордонники встигли зупинити селян лише за 400 метрів від кордону. У тому ж звіті ДПУ згадало про кілька спроб селян роззброїти охоронців зерносховищ. Усвідомлення близькості й одночасної недосяжності «нормального» життя за кілька кілометрів від села ймовірно спонукало селян у цих районах до відчайдушних спроб змінити власну долю.[484]
Подібні спонтанні протести, церковні збори та прикордонні походи неминуче й цілком природно переростали в організоване насильство. По всьому СРСР — але значно більше у відсотковому відношенні в Україні — люди виступали проти дій влади, адже розуміли, що незабаром втратять не лише своє майно, а й можливо життя. Документи ОГПУ — ДПУ докладно розповідають, що відбувалося згодом.
На Сумщині тринадцять «куркулів» дістали приховану ще з Громадянської війни зброю та пішли в партизани. Один червоний партизан зібрав озброєну банду біля Білої Церкви на Київщині. Паша Ангеліна, трактористка, що раділа знищенню своїх сусідів-«куркулів», мала власний досвід таких нападів:
Влітку 1929 року, коли я з братом Костею і сестрою Лелею йшли на комсомольські збори до сусіднього села Новобешеве, хтось вистрілив у нас з обріза... Я ніколи не забуду, як ми бігли босі по стерні, наші серця шалено калатали від страху.[485]
ОГПУ негайно реагувало на подібні «терористичні інциденти». До 6 лютого 1930 року, лише через кілька місяців після офіційного оголошення колективізації в листопаді, в Радянському Союзі спецоргани заарештували 15 985 людей за «контрреволюційну діяльність» на селі. Приблизно третина заарештованих була українцями. З 12 по 17 лютого ОГПУ заарештувало ще 18 711 по всій території СРСР. Ув’язнених звинувачували в підготовці організованих збройних повстань, вербуванні повстанців серед бідняків і середняків, і навіть у пошуках контактних осіб серед червоноармійців (які походили з селян), щоб через куркульську пропаганду налаштувати їх проти уряду.[486]
Ніякі новини не могли переконати Сталіна відмовитися від колективізації або переглянути саму ідею примусового впровадження колгоспів, які селяни так люто ненавиділи. Здавалося, ситуація все ще була під контролем. І все ж таки ці звіти настільки занепокоїли Сталіна, що він трохи знизив тон заяв щодо колективізації, а це, в свою чергу, призвело до непередбачуваних наслідків.
«Запаморочення від успіхів». Саме так Сталін назвав свою статтю, що з’явилася в «Правді» 2 березня 1930 року. Можливо, цей вислів запозичили в Ісака Рейнгольда — чекіста, котрий саме так прокоментував криваве придушення повстання донських козаків. Чи дійсно назва натякала на попередні події чи ні, але стаття Сталіна не містила й краплі іронії. «Запаморочення від успіхів» починалася з переліку великих досягнень колективізації. Кампанія проходила не просто добре, проголошував Сталін, а набагато краще й швидше, ніж очікували. СРСР вже «перевиконав» п’ятирічний план з колективізації: «Навіть наші вороги змушені визнати, що ми досягли істотних успіхів». Лише за кілька тижнів село вже досягло «великого повороту... до соціалізму». Було досягнено надзвичайно багато — настільки багато, що мабуть настав час трохи сповільнити хід змін. Навіть таке неймовірне досягнення мало недобрі наслідки, попереджав Сталін:
Такі успіхи іноді прищеплюють дух зарозумілості і зазнайства... Вони, ці успіхи, нерідко п’янять людей, причому в людей починає паморочитися голова від успіхів, вони втрачають почуття міри та здатність розуміти дійсність... з’являються авантюрні спроби «на раз-два» вирішити всі питання соціалістичного будівництва... Відтак, завдання партії полягає в тому, щоб вести рішучу боротьбу з цими небезпечними і шкідливими для справи настроями та повністю викоренити їх з партії.[487]
483
Investigation of the Ukrainian Famine, Report to Congress, том 2, 66–7.
484
ЦА ФСБ РФ, 2/8/232 (1930), 72, в кн. А. Берелович, ред., Советская деревня глазами ВЧК-ОГПУ-НКВД, том 3:1, 219–20.
485
Pasha Angelina, “The Most Important Thing”, in Fitzpatrick and Slezkine, In the Shadow of Revolution, 310.
486
ЦА ФСБ РФ, 2/8/23 (1930), 2–13, и 2/8/23 (1930), 45–65, А. Берелович, ред., Советская деревня глазами ВЧК-ОЩУ-НКВД, том 3:1, 144–50, 180–9.
487
И. Сталин, “Головокружение от успехов. К вопросам колхозного движения”, Правда, 2 марта 1930 г., публ. також Труды, том 12, 197–205.