Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » История » Червоний Голод. Війна Сталіна проти України
Червоний Голод. Війна Сталіна проти України - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Червоний Голод. Війна Сталіна проти України

Электронная книга - «Червоний Голод. Війна Сталіна проти України». Краткое содержание книги:

У книзі «Червоний голод. Війна Сталіна проти України» (Премія Фундації Омеляна й Тетяни Антоновичів, 2017, Премія Лайонела Гелбера, Премія Даффа Купера, 2018) Енн Епплбом висвітлює історію Голоду 1932–1933 років та події, що цьому передували. На основі архівних документів, щоденників, усних свідчень, мемуарів, досліджень українських та зарубіжних науковців авторка доводить, що штучний голод в радянській Україні та репресії проти української інтелігенції на початку 1930-х стали складовими єдиного наміру Сталіна та його поплічників. Більшовицькі лідери добре пам’ятали, як майже втратили Україну в 1917–1920 роках. Коли з масовими виступами українських селян проти колективізації ця загроза виникла знову, комуністична влада вдалася до політики творення голоду, яка забрала життя майже чотирьох мільйонів людей. Проте, як зазначає Епплбом, в історичній перспективі Сталін програв війну проти України, котра врешті виборола незалежність. І хоча «Червоний голод» написано не у відповідь на сучасні події, розуміння причин, механізму та наслідків Голодомору можуть багато чого прояснити в нинішніх українсько-російських відносинах і трактуваннях спільного радянського минулого.
1 ... 70 71 72 73 74 75 76 77 78 ... 191
Перейти на страницу:

Міліція лічила повстанців «контрреволюційними елементами», а не бідними, доведеними до відчаю людьми, які рятувалися від голоду. Самі ж повстанці вбачали в державі ворожу силу й навіть щось гірше. Для декого політика колективізації виявилася зрадою революції, доказом того, що більшовики хотіли встановити «другу панщину» та керувати як царі в дев’ятнадцятому столітті. У 1919 році подібні переконання зумовили антибільшовицькі настрої, що вилилися в селянське повстання. Тепер невдоволення висловлювали настільки часто, що ОГПУ збирало від інформаторів цілі врожаї негативних думок. У Центрально-Чорноземній області зафіксували, як один селянин заявив таке: «Комуністи обдурили нас своєю революцією, спочатку роздали всю землю безплатно, а зараз забирають останню корову». У Середньому Поволжі інший селянин повідав: «Мені сказали “революція” — я тоді не розумів, але зараз дійшло, що революція — це забрати в селян все та залишити їх голодними і голими». В Україні інформатори також занотували подібні вислови: «Вони заганяють нас у колгосп, де ми будемо довічними рабами».[473] Через багато десятиліть онук «куркулів» і водночас останній генеральний секретар Комуністичної партії Радянського Союзу Михайло Горбачов назве колгоспи «кріпацтвом». Таке довготривале тлумачення колгоспної системи як «другої панщини» очевидно мало вагомі підстави.[474]

Проте для деяких людей режим швидко перетворився на дещо більше, ніж на звичайного ворога. У минулому передчуття Апокаліпсису або пророкування кінця світу періодично охоплювало російське та українське село, де релігія та магія співіснували протягом багатьох століть. Революція 1917 року спричинила новий виток релігійної манії. Протягом 1920-х років набули поширення зловісні пророцтва, знаки та дива. У Воронезькій губернії прочани йшли дивитися на дерева, що раптово вкрилися квітами — їх «оновлення» тлумачили як символ неминучих змін.[475] Біля Харкова натовп спостерігав як стара потьмяніла ікона «оновилася», заблищала золотом та яскравими кольорами.[476]

У 1929–1930 роках деякі радянські селяни, обурені закриттям церков і переслідуванням священиків, знову почали називати Радянський Союз Антихристом, а голів колгоспів — його намісниками. Священики казали мирянам, що Антихрист забирав їхню їжу або намагався їх знищити.[477] Відповідно до цього тлумачення, селяни відкидали колгоспи не тільки з цілком раціональних причин або через політичні погляди, а й з релігійних переконань: вони боялися вічного прокляття. Держава боролася з церквою, отже, колективні молитви, співи або церковні служби також стали формою опору. Один місцевий посадовець записав слова селянина: «Якщо підеш до колгоспу, тебе змусять працювати по неділях, а ще поставлять печатку Антихриста на лобі та руках. Царство Антихриста вже настало, і вступ до колгоспу є великим гріхом. Так записано у Святому Письмі».[478] Члени католицької громади в Україні поділяли цю думку: всупереч антирелігійним законам у німецькому селі Кандель місцевий єпископ Антоніус Церр почав таємно навчати і навіть висвячувати священиків.[479]

Підбадьорені вірою, стимульовані образою за вкрадене майно, селяни сміливішали. У відповідь на бравурно-оптимістичні радянські пропагандистські пісні, котрі регулярно лунали на радіо з постійно повторюваними приспівами, селяни почали складати власні пісні:

Гей, ні меж, ні краю нашому врожаю Стигне, вистигає, гнеться до землі, Полем неозорним піонер-дозорець Вийшов вартувати колосистий хліб.[480]

Пісні та поезію опору передавали від одного села до іншого. Згідно зі свідченням мешканця сучасної Дніпропетровської області, інколи їх друкували та розповсюджували невеличкими збірками.[481] Також частиною культури опору стало графіті: один селянин пригадав, як побачив написи на стінах будинків у своєму селі: «Геть Сталіна!», «Геть комуністів!» Зрозуміло, що їх негайно замазували, але наступного дня вони знову з’являлися. Згодом двох осіб заарештували як членів «організації», відповідальної за ці написи.[482]

вернуться

473

Viola, Peasant Rebels Under Stalin, 59–60.

вернуться

474

A. Graziosi, “The Great Famine of 1932–33: Consequences and Implications”, Harvard Ukrainian Studies 25, nos. 3/4 (Fall 2001), 162.

вернуться

475

Viola, Peasant Rebels Under Stalin, 53.

вернуться

476

Д. Гойченко, Красный апокалипсис: сквозь раскулачивание и Голодомор: мемуары свидетеля (Киев: Абабагаламага, 2013), 29–31.

вернуться

477

Свідчення Олени Дорошенко, в кн. О. М. Веселов, Нікілєв, упоряд., Пам’ять народу: геноцид в Україні голодом 1932–1933 років: свідчення, том 1 (Київ: Видавничий дім “Калита”, 2009), том 1, 408.

вернуться

478

Viola, Peasant Rebels Under Stalin, 55–7.

вернуться

479

Pohl, “In Our Hearts We Felt the Sentence of Death”, 336.

вернуться

480

“Case History SW34: anonymous, Kyiv oblast”, in U.S. Congress, Investigation of the Ukrainian Famine, Report to Congress, 392.

вернуться

481

Свідчення Марії Макухи (Чукут), in Investigation of the Ukrainian Famine, Report to Congress, том 1, 129.

вернуться

482

Свідчення Катерини Лакши, in Investigation of the Ukrainian Famine, Report to Congress, том 2, 66–7.

1 ... 70 71 72 73 74 75 76 77 78 ... 191
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)