Острови шторму та смутку. Гадюка

— Я вдячна!

Цей подарунок надто особистий, проте я нагадую собі, що Торін — мій наречений, тож треба звикати до таких інтимних речей.

— Дозволиш? — він жестом пропонує мені допомогти його надіти.

Я киваю, розвертаюся і піднімаю волосся догори — легко, без жодних думок, допоки зустрічаюся поглядом з Ґрейс — її очі широко відкриті й нажахані. Торін застиг, вдивляючись у мою шию.

Западає коротка, але навдивовижу незручна мовчанка.

— Цього просто не може бути… — видихає Торін, а я дивлюся на Ґрейс і не збираюся відводити погляд.

— Може… — каже вона за мить.

Я відпускаю своє волосся, і ми утрьох намагаємося скоригувати напрям нашої розмови.

— Ти носиш знак півмісяця! — Торін зачудовано дивиться на мене.

— Тобі щось про це вже відомо? — питає Ґрейс.

— Звичайно! Однак тих, хто носив цей знак, вже давно немає серед живих, — він пильно дивиться то на мене, то на Ґрейс. — Як це можливо?

Ґрейс поводить бровою, просячи в мене дозволу все йому пояснити. Я знизую плечима на знак згоди.

Ґрейс розповідає Торіну, хто вона насправді. Я бачу, що він їй вірить, і почуваюся впевненіше.

— Ти із Західного Королівського роду? — вражено питає Торін.

— Це дуже маленька, зовсім крихітна ймовірність, — відповідаю я.

Він хитає головою.

— Ти носиш на собі знак! — зрештою вигукує він, і мене трохи бентежить благоговіння в його голосі. — Це значно більше, ніж крихітна ймовірність, — він задумливо потирає підборіддя. — Це змінює геть усе. Одна справа — союз між землею та океаном… Однак це! Ми можемо об’єднати Схід та Захід, відновити Дванадцять Островів!

— Західні Острови пішли в небуття, і я не посягаю на їхній отруйний трон. Єдине шаленство, яке мені ще під силу — це зупинити свого батька.

Ґрейс усміхається.

— Тож ти нарешті визнаєш, що таки маєш право претендувати на трон?

— Ні, я зовсім не це мала на увазі, — відповідаю я, хоч уже й не так впевнено.

Мене приголомшила віра Торіна в теорію Ґрейс. Він підводиться — і цього разу успішно надіває на мене кулон.

— Я знав, що в тобі приховано щось більше, ніж здається на перший погляд, — каже він, ледь усміхаючись.

— Нікому про це не кажи! — вигукую я, дивлячись йому прямо в очі. Мене шалено лякає реальність того, що відбувається. — Ми вже ступили на арену до болю нерівного бою з моїм і твоїм батьком. Не варто ускладнювати все ще більше.

— Згоден! Однак не думаю, що ти зможеш довго не брати до уваги цей факт.

Раптом у двері стукає Шарп, нарешті рятуючи мене від цієї важкої розмови.

— Ми стали на якір, — його погляд зупиняється на моєму кулоні, і очі враз підозріло звужуються.

— Дякую, Шарпе! — якщо Торін і помічає брак ввічливості щодо своєї нареченої, то не подає вигляду.

— Що ж, — Ґрейс звертається до Торіна бадьорим голосом, — час показати, як тобі вдалося заховати свій замок на цьому Острові!

— Дозвольте вас покинути, — кажу я. — Я хочу допомогти із транспортуванням поранених на берег.