Давня історія України (в трьох томах). Том 3: Слов’яно-Руська доба

Частина селищ київської культури III ст. за своєю структурою аналогічна невеликим пізньозарубинецьким поселенням, на базі яких вони, власне, й виникли. Такі пам’ятки, як Лавриків Ліс поблизу Новгорода-Сіверського та Боромля II на Сумщині, характеризуються груповим розміщенням кількох жител та відокремленими від них ямами-льохами. Існують також пам’ятки, що складалися з двох-чотирьох дворогосподарств, кожне з яких налічує одне-два житла разом з комплексом господарських споруд. Зокрема, таким є поселення Гочево І на верхньому Пслі, де ділянки двох садиб розділені чималим двором, який був зайнятий стійлами для худоби. Дворогосподарства поселення Роїще на Чернігівщині розміщувались порівняно компактно, але наземні господарські споруди тяжіли до певних жител, тоді як господарські ями були безсистемно розкидані на площі селища. Поселення Глеваха біля Києва, Улянівка біля Чернігова та Шишино 5 поблизу Білгорода утворені кількома садибами, розташованими досить далеко одна від одної. В останньому випадку хати, льохи та численні господарські споруди займали кілька ділянок великої дюни у заплаві Сіверського Дінця. Неподалік знаходився також невеликий могильник[287].

Можливо, планування поселень черняхівського типу північної периферії, які мають елементи слов’янської культури,, зокрема специфічну ліпну кераміку в напівземлянкових житлах, є досить близькими до згаданих вище. На поселеннях Бовшів, Дем’янів, Черепин, Сокіл, Хлопків житла утворюють неправильний ряд уздовж схилу або ж розміщуються групами по кілька штук. Господарські ями, як правило, трапляються на черняхівських селищах у меншій кількості, ніж на пізньозарубинецьких та київських, хоч на широко розкопаних поселеннях (Бовшів, Куропатники, Теремці) фіксується така ж система планування. Разом з тим, на окремих поселеннях, наприклад Хлопків, ями-льохи переважно тяжіють до відокремлених житлових споруд[288].