Від волинської різанини до операції «Вісла». Польсько-український конфлікт 1943-1947 рр.

9 березня в Широкому Полі вчинено напад на польських осадників, переселених сюди німцями з околиць Рави-Руської. Були спалені двадцять чотири будинки та вбиті п’ятдесят вісім осіб. 12 березня атаковане село Майдан у повіті Копичинці, замордовані тридцять п’ять поляків. У ніч із 24 на 25 березня в селі Біле (повіт Перемишляни) УПА замордувала вісімдесят поляків. У березні в повіті Копичинці в Чорнокінецькій Волі були вбиті двадцять п’ять поляків, у Целієві — десять, Яблунові — сорок п’ять, Коцюбинчиках — тридцять, Оришківцях — п’ятдесят. Також у березні чотири рази зазнала нападу Гута Верхобузька, що змусило мешканців евакуюватися. Юстин Довгань свідчив на допиті: «Приблизно через 2 тижні після погрому села Гута-Пеняцька наша банда спільно з волинською бандою УПА, а також і бандами УПА навколишніх сіл вчинили напад і погром у селі Гута-Верхобузька [...] Внаслідок погрому було спалено близько 60–70 будинків [...], вбито [...] близько 100 осіб»[221].

Одне з найбільших убивств березня сталося в домініканському монастирі в Підкамені. На початку березня монастир опинився безпосередньо у фронтовому запіллі. Німці почали непокоїтися існуванням у цьому містечку озброєної самооборони, тому вони зажадали видачі зброї. Поляки здали тільки частину нагромадженого озброєння. Тим часом німці досягли порозуміння з прибулим із Волині куренем Макса Скорупського «Макса» щодо співпраці проти радянських військ. Воднораз вони запропонували, «щоб цей курінь заняв Підкамінь»[222], на що українці погодилися. 11 березня німці покинули містечко. Увечері того ж дня упівці підійшли під монастир, вимагаючи харчів і впустити їх за мури. Поляки передали їм їжу, але не відчинили брами. Під ослоною ночі частина народу втекла з монастиря. Наступного дня близько 9 години ранку, коли поляки знову не відчинили монастирської брами, споруду почали обстрілювати з кулеметів. Поляки намагалися чинити опір — стріляли з вогнепальної зброї, кинули кілька гранат, можливо, вбивши кількох нападників. Невдовзі упівці припинили вогонь і зажадали, щоб усі покинули монастир, обіцяючи полякам, що всіх відпустять на волю. Коли ті почали виходити, упівці знову відкрили вогонь і, скориставшись сум’яттям, увірвалися за мури, вбиваючи усіх стрічних. Полягли близько ста чоловік. Певну кількість поляків убили також у містечку. Пограбування монастиря тривало кілька днів. Незважаючи на це, на горищі врятувалися кільканадцять осіб, які впродовж кількох днів живилися тільки снігом.

У квітні 1944 року на Страсний тиждень УПА розпочала масову антипольську акцію вже в усій Східній Галичині. У такий спосіб був використаний волинський «досвід» весни 1943 року, коли у великодній період учинено напад, зокрема, на Янову Долину. 2 квітня повітова боївка ОУН і сотня УПА «Гайдамаки» напала на колонію Зем’янка неподалік Довгого Войнилова на Станіславщині, убивши близько сорока поляків і спаливши п’ятдесят дві садиби. У ніч із 3 на 4 квітня українці напали на село Румне (повіт Рудки). Спалені шістдесят будинків, убиті двадцять сім мешканців. 4 квітня «Гайдамаки» та повітові боївки атакували польські колонії, розташовані між Перекосами та Протесами, убивши близько двадцяти осіб. 6 квітня в селі Довгому Войнилові замордовані шістдесят п’ять осіб. 6 квітня в Стриганці (повіт Кам’янка Струмилова) спалено польські господарства та вбиті п’ять поляків. У ніч із 6 на 7 квітня УПА напала на село Моосберґ у ґміні Шкло. Замордований тридцять один поляк. Тієї ж ночі дощенту спалене село Пишівка (сорок п’ять обійсть). Полягли п’ятдесят дві особи, котрі переважно згоріли в полум’ї або вчаділи. В свою чергу, в селі Лісок (повіт Кам’янка Струмилова) загинули від тринадцяти до вісімнадцяти поляків. У Жовківському повіті упродовж перших двох тижнів квітня українці напали на села Фійна, Воля-Висоцька, В’язова, Липина, Янівка, Майдан, Зіболки, Жузи, Мацошин, Скварява, Великі Мости і Замочок.