Українське письменство

Так минає рік, перший рік перебування Миколи Віталійовича в Київському університеті. Він, властиво, найцікавіший нам з усіх, бо якраз він був роком перелому, переходу Миколи Віт. від панських поглядів і звичок думання, в яких він зростав, до щирого демократизму і народолюбства.

Вернувшись влітку додому, в Жовнин, майбутній композитор починає з того, що переодягається в свитку, і, маючи на увазі «зближення з народом» — з одного боку, і з другого — вивчення і збирання етнографічного матеріалу, знайомиться з усім селом. Він часто буває на «вулиці», на «вечорницях», розважає гурт грою своєю на фісгармонії і разом з тим збирає, записує пісні, котрі потім в його обробці утворили йому славу тонкого і вдумливого знавця народної душі, в її найдорожчому вияві — пісенній творчості.

По весні 1864 року Мик. Віталійович кінчає університет кандидатом природничих наук і вступає кандидатом до мирового посередника Таращанського повіту, де пробув весну і літо, а восени того ж року виїздить до Ляйпціґської консерваторії. Цим і закінчується університетський період життя М. В. На підставі вищезгаданого матеріалу ми можемо зробити такий висновок, що значення того періоду в житті нашого композитора було величезне. Університет вперше показав йому, наштовхнув його на питання, над якими він доти не задумувався, захопив його хвилею демократизму і народолюбства, навів його на стежку, з якої він не звертав все своє життя.

Дальша діяльність Миколи Віталійовича протікає на очах всього українського громадянства. Ще в університеті приєднується він до славної плеяди наших істориків і етнографів, що всі сили свої оддали на служіння народу, що метою своєю поставили зібрати всі скарби його духу і своїми спостереженнями і студіями поклали основи нашого національного самопізнання.