Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи

Незнищенність зла — притча про кукіль

Позбутися зла — це ще те зло. І, мабуть, повністю цього навіть неможливо зробити, чи навіть і небажано. І в Раю мала існувати принаймні латентна можливість зла, утіленням якого стало Дерево пізнання добра та зла[525]. Можливість зла повинна існувати. І християнство дуже добре це усвідомлює аж до можливих наслідків; людськими силами зла не викорінити. Одного разу з’явившись на світі, воно розростається в добрі, мов всюдисущий бур’ян. Тому людству так потрібна замісна жертва Христа; якби ми могли досягти чистого добра власними силами, Божа жертва була б не потрібною. У цьому контексті досить цікавою є притча про кукіль у Євангелії від Матвія:

Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм. А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов. А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукіль. І прийшли господареві раби, та й кажуть йому: Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль? А він їм відказав: Чоловік супротивник накоїв оце. А раби відказали йому: Отож, чи не хочеш, щоб пішли ми і його повиполювали? Але він відказав: Ні, щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю. Залишіть, хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов’яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї[526].

Ми не можемо повністю позбутися зла — у цьому світі в нього є своя роль і потрібно стерпіти його існування. Якби ми почали викорінювати все зло на землі, таким чином знищили б і дуже багато хорошого зерна. Словами Фоми Аквінського, «якби ми перешкодили всьому злу, всесвіт би втратив дуже багато добра»[527].

Здається, що схожої думки був і Августин: «Оскільки він [Бог] вважав, що краще виносити добро з чогось злого, ніж не дозволяти злу існувати». А в іншому місці він пише: «Бо якби не було жодної користі від існування зла, всемогутній Бог його б не дозволив»[528].

Зрештою, сенс виполювати зло, яке паразитує, є лиш в межах поля, поза полем (наприклад, на лузі чи на схилі) ніхто бур’яни не чіпає.

Притча про кукіль має ще один вимір: нам би навряд чи вдалося відрізнити «добре насіння» від зернят куколю, аж доки б вони не проросли й не підросли[529]. Навіть наші абстрактно-моральні системи — не досконалі, не кажучи вже про їхнє втілення на практиці. Не існує єдиної моральної школи, якій би вдалося бути абсолютно консистентною та уникнути протиріч. І чи взагалі це в силах людини — розрізняти, що — добре, а що — погане («не судіть, щоб і вас не судили»)[530]. Ця притча, до речі, справджується і до сьогодні, людство не спроможне створити таку моральну систему, яка б усіх задовольняла, хоча цим питанням займалися найкращі й найвигадливіші мізки.