Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Экономика » Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи
Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи

Электронная книга - «Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи». Краткое содержание книги:

Якщо ви шукали книжку про економіку, яка не лише написана легко й доступно, а є зрозумілою навіть неспеціалістам, де сама економіка постає пригодницькою подорожжю, наприкінці якої знайдемо аргументи для глибших роздумів про світ та роль людини в ньому, то дослідження Томаша Седлачека — саме те. Це неординарний погляд на наукову дисципліну, яку більшість із нас стереотипно вважає «сухою».
Автор — чеський економіст, радник президента Вацлава Гавела у 2001-2003 роках — у своєму дослідженні сміливо виходить за межі економіки та поєднує її з історією, філософією, психологією та давніми міфами.
ISBN 978-617-679-244-4
Томаш Седлачек © текст, 2012
Тетяна Окопна © переклад, 2017
Іван Міклош © передмова, 2017
Дмитро Подолянчук © дизайн обкладинки, 2017
Видавництво Старого Лева © українське видання, 2017
1 ... 69 70 71 72 73 74 75 76 77 ... 169
Перейти на страницу:

Будеш любити!

На цьому етапі не зайвим буде нагадати, що Старий і Новий Завіт хочуть від нас, щоб ми «любили свого ближнього, як самого себе». На думку Ісуса, ця заповідь, друга за рахунком, яка йде відразу ж після заповіді любити Господа свого, — найважливіша заповідь[522]: «Бо ввесь Закон в однім слові міститься: Люби свого ближнього, як самого себе!»[523]

Ця заповідь дуже важлива й для економіки, тому що впливає на регулювання егоїзму, себе-любові. Любов людини до себе не мала би бути необмеженою, але й нульовою теж ні, її інтерес до самої себе повинен бути таким же великим, як й її інтерес до ближніх. Хто багато любить інших, може багато любити і себе. До речі, не варто забувати, що любов — це й перше, і друге. Егоїзм ми запросто можемо перекласти як себе-любов. І наша себе-любов би мала бути точнісінько такою, як і любов до ближніх. Ані більшою, ані меншою.

Чи навіть більше — наша outgoing любов не мала би залежати від поведінки іншої сторони, тобто від поведінки щодо нас (incoming добро). Іншими словами, Ісус хоче, щоб ми любили, хай там що. І не важливо, любить нас інша сторона, чи не ненавидить, ми б мали любити ближнього свого так само, як самих себе.

Немає нічого поганого в тому, що ми піклуємося про себе, не можна лише допускати, щоб це переростало в нав’язливу любов. Обережність навіть входить у сім чеснот, як пише Макклоскі: «Фома Аквінський в середині тринадцятого століття між сімома чеснотами найбільше виділяв саме Обачливість — тобто в широкому значенні слова пізнання, розрахунок, обережна себезацікавленість та “раціональність”»[524]. Однак не забуваймо, що обачливість — не єдина чеснота, а лиш одна зі семи, і про це варто пам’ятати завжди.

Незнищенність зла — притча про кукіль

Позбутися зла — це ще те зло. І, мабуть, повністю цього навіть неможливо зробити, чи навіть і небажано. І в Раю мала існувати принаймні латентна можливість зла, утіленням якого стало Дерево пізнання добра та зла[525]. Можливість зла повинна існувати. І християнство дуже добре це усвідомлює аж до можливих наслідків; людськими силами зла не викорінити. Одного разу з’явившись на світі, воно розростається в добрі, мов всюдисущий бур’ян. Тому людству так потрібна замісна жертва Христа; якби ми могли досягти чистого добра власними силами, Божа жертва була б не потрібною. У цьому контексті досить цікавою є притча про кукіль у Євангелії від Матвія:

Іншу притчу подав Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм. А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов. А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукіль. І прийшли господареві раби, та й кажуть йому: Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль? А він їм відказав: Чоловік супротивник накоїв оце. А раби відказали йому: Отож, чи не хочеш, щоб пішли ми і його повиполювали? Але він відказав: Ні, щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю. Залишіть, хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов’яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї[526].

Ми не можемо повністю позбутися зла — у цьому світі в нього є своя роль і потрібно стерпіти його існування. Якби ми почали викорінювати все зло на землі, таким чином знищили б і дуже багато хорошого зерна. Словами Фоми Аквінського, «якби ми перешкодили всьому злу, всесвіт би втратив дуже багато добра»[527].

Здається, що схожої думки був і Августин: «Оскільки він [Бог] вважав, що краще виносити добро з чогось злого, ніж не дозволяти злу існувати». А в іншому місці він пише: «Бо якби не було жодної користі від існування зла, всемогутній Бог його б не дозволив»[528].

Зрештою, сенс виполювати зло, яке паразитує, є лиш в межах поля, поза полем (наприклад, на лузі чи на схилі) ніхто бур’яни не чіпає.

Притча про кукіль має ще один вимір: нам би навряд чи вдалося відрізнити «добре насіння» від зернят куколю, аж доки б вони не проросли й не підросли[529]. Навіть наші абстрактно-моральні системи — не досконалі, не кажучи вже про їхнє втілення на практиці. Не існує єдиної моральної школи, якій би вдалося бути абсолютно консистентною та уникнути протиріч. І чи взагалі це в силах людини — розрізняти, що — добре, а що — погане («не судіть, щоб і вас не судили»)[530]. Ця притча, до речі, справджується і до сьогодні, людство не спроможне створити таку моральну систему, яка б усіх задовольняла, хоча цим питанням займалися найкращі й найвигадливіші мізки.

вернуться

522

«Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї! Це заповідь перша! А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе! Нема іншої більшої заповіді над оці!» (Марко 12:30-31).

вернуться

523

До галатів 5:14. А потім також: «Бо заповіді: Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не свідкуй неправдиво, Не пожадай й які інші, вони містяться всі в цьому слові: Люби свого ближнього, як самого себе!» (До римлян 13:9). Яків навіть називає її «царським законом»: «Коли ви Закона Царського виконуєте, за Писанням: Люби свого ближнього, як самого себе, то ви робите добре» (Яків 2:8).

вернуться

524

З кн.: McCloskey. The Bourgeois Virtues, 8.

вернуться

525

Буття 2:9-17: «І зростив Господь Бог із землі кожне дерево, принадне на вигляд і на їжу смачне, і дерево життя посеред раю, і дерево Пізнання добра і зла. ... Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти. Але з дерева знання добра й зла не їж від нього».

вернуться

526

Матвій 13:24-30.

вернуться

527

Аквінський. Сума теології І, О22, А2, R.O.2.: «...наглядач всезагальний допускає існування якихось недоліків в особливих ситуаціях, аби тільки це не заважало добру в цілому... якщо недолік одного переходить у добро іншого чи й цілого всесвіту; оскільки порушення одного — це народження другого, що приводить до збереження виду. Оскільки Бог є всезагальним наглядачем всього сущого, то його далекоглядність заходить настільки далеко, що він може допустити існування деяких недоліків у деяких особливих випадках, аби тільки це не перешкоджало досконалому добру всього всесвіту. Якби вдалося попередити все зло на землі, всесвіт би не доотримав дуже багато добра: оскільки не було би життя лева, якби не відбувалися вбивства тварин; і не було би терплячості мучеників, якби не було переслідувань тиранів».

вернуться

528

З кн.: Augustine. Enchridion on Faith, Hope, and Love, 33, 110.

вернуться

529

І чи взагалі ми здатні сприймати добро без зла? Чи усвідомлюємо ми, що в нас не болять зуби, доки вони справді не почнуть боліти, а потім не перестануть?

вернуться

530

Матвій 7:1, а також Лука 6:37: «Також не судіть, щоб не суджено й вас; і не осуджуйте, щоб і вас не осуджено; прощайте, то простять і вам».

1 ... 69 70 71 72 73 74 75 76 77 ... 169
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)