Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи
- Автор: Седлачек Томаш
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-244-4
- Переводчик: Тетяна Окопна
- Жанр: Экономика
Электронная книга - «Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи». Краткое содержание книги:
Автор — чеський економіст, радник президента Вацлава Гавела у 2001-2003 роках — у своєму дослідженні сміливо виходить за межі економіки та поєднує її з історією, філософією, психологією та давніми міфами.
ISBN 978-617-679-244-4
Томаш Седлачек © текст, 2012
Тетяна Окопна © переклад, 2017
Іван Міклош © передмова, 2017
Дмитро Подолянчук © дизайн обкладинки, 2017
Видавництво Старого Лева © українське видання, 2017
Подібні повідомлення про комунітаризм ми знаємо і з численних відсилань до «дому Прісцилли й Аквіли»[563]. Перше покоління християн хотіло сформувати «альтернативне суспільство, яке хотіло відділитися від домінантного панівного суспільства, як тільки це було можливо»[564]. Ці місцеві зібрання[565] прославляли під час вечері Господа[566]й збирали гроші для бідних[567].
Chantas у перекладі з латинської означає «любов». У Новому Завіті використовується кілька слів замість сучасного одного: грецьке agape (божа любов) відрізнялося від eros (сексуальна любов, порив, потяг), stergein (родинна любов) іfilia (дружня любов)[568].
Chantas було чимось на кшталт суспільної любові, співчуття. Аж навіть хочеться сказати «мала любов». Так само як у фізиці ми знаємо кілька типів сили, з яких гравітаційна сила є найслабшою (порівняно з іншими силами майже непомітна), проте її дія поширюється на дуже великі відстані. Тобто гравітація подібна до благодійності (сharitas) в тому, що в обох випадках ідеться про слабку любов, яку складно помітити, особливо порівняно з іншими (бурхливими й сконцентрованими на одній чи двох особах). Проте так само, як і гравітаційна сила, charitas об’єднує в одне ціле великі об’єкти, у нашому випадку суспільства.
І хоча про найдавніші традиції милосердя чи солідарності ми знаємо ще зі Старого Завіту[569], Новий Завіт розвиває їх ще більше. «Надлишки, які людині були більше не потрібні, вона мала роздати як милостиню, а не зберігати як скарби»[570]. А в деяких випадках Новий Завіт заходить ще далі: «Продавайте достатки свої та милостиню подавайте», — говорить Ісус своїм послідовникам, закликаючи їх: «Шукайте отож Його Царства, а це вам додасться!»[571]
Тим не менше перерозподіл мав би робитися з хорошими намірами й добровільно. Святий Павло пише: «А до цього кажу: Хто скупо сіє, той скупо й жатиме, а хто сіє щедро, той щедро й жатиме! Нехай кожен дає, як серце йому призволяє, не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає!»[572]
Рівність у перерозподілі описує апостол Павло в одній із цитат, в якій ідеться про те, щоб віряни з однієї церкви допомагали одне одному.
Бо коли є охота, то приємна вона згідно з тим, що хто має, а не з тим, чого хто не має. Хай не буде для інших полегша, а тягар для вас, але рівність для всіх. Часу теперішнього ваш достаток нехай нестаткові їхньому допоможе, щоб і їхній достаток був на ваш нестаток, щоб рівність була, як написано: Хто мав багато, той не мав зайвини, а хто мало, не мав недостачі[573].
А щодо складок на святих, то й ви робіть так, як я постановив для Церков галатійських. А першого дня в тижні нехай кожен із вас відкладає собі та збирає, згідно з тим, як ведеться йому, щоб складок не робити тоді, аж коли я прийду. А коли я прийду, тоді тих, кого виберете, тих пошлю я з листами, щоб вони ваш дар любови віднесли до Єрусалиму[574].
Так би мала працювати соціальна мережа всередині церкви. Однак про поширення цієї системи на все суспільство, де в Павла не було гарантії, що отриманими грошима будуть правильно розпоряджатися, взагалі не йшлося. Гроші надсилали лише в ті місця, де в них була нагальна потреба. Зараз же давайте швидко поглянемо на розвиток економічного духу в пізнішій, переважно християнській Європі.
Аскетизм Августина та приземленість Аквінського
Поміж ключовими персонажами, які визначили образ християнської Європи та посунули її розвиток, фігурували також Августин та Фома Аквінський. Досить напружені стосунки між прийняттям світу та його маргіналізацією ми можемо відчитати й в багатьох частинах Нового Завіту, хоч вчення Ісуса й не ставиться до світу апріорі негативно. Зрештою, мабуть, головний зміст Євангелія від Ісуса — це багато разів повторювана фраза, що «Царство Божеє тут»[575], тобто в певному розумінні воно наявне в цьому матеріальному світі, як щось, що невпинно входить, вламується у цей світ[576].
563
1 до Коринтян 16:19; До римлян 16:5.
564
З кн.: Horsley. Covenant Economies, 140.
565
Там само, 144. Здається, що саме по цих місцевих громадах ходив Павло під час своїх подорожей і писав їм листи.
566
1 до Коринтян 14:23; До римлян 16:23.
567
До галатів 2:1-10; Дії 15:6-41.
568
Більше див.: Lewis. Chtyri lâsky або McCloskey. The Bourgeois Virtues, порівняй з Lewis. Letters of C.S.Lewis, 225.
569
На думку Лоурі, «попередні проекти концепту соціальної чи економічної справедливості знаходимо ще в книзі Старого Завіту Неемія 5:5» (Lowry, Gordon. Ancient and Medieval Economic Ideas and Concepts of Social Justice, 5). Біблійна цитата звучить (Неемія 5:1-8): «І був великий крик народу та їхніх жінок на своїх братів юдеїв. І були такі, що говорили: Ми даємо в заставу синів своїх та дочок своїх, і беремо збіжжя, і їмо й живемо! І були такі, що говорили: Ми заставляємо поля свої, і виноградники свої, і доми свої, і беремо збіжжя в цьому голоді! І були такі, що говорили: Ми позичаємо срібло на податок царський за наші поля та наші виноградники. А наше ж тіло таке, як тіло наших братів, наші сини як їхні сини. А ось ми тиснемо наших синів та наших дочок за рабів, і є з наших дочок утискувані. Ми не в силі робити, а поля наші та виноградники наші належать іншим... І сильно запалав у мені гнів, коли я почув їхній крик та ці слова! А моє серце дало мені раду, і я сперечався з шляхетними та з заступниками та й сказав їм: Ви заставою тиснете один одного! І скликав я на них великі збори. І сказав я до них: Ми викуповуємо своїх братів юдеїв, проданих поганам, за нашою спромогою, а ви будете продавати своїх братів, і вони продаються нам? І мовчали вони, і не знаходили слова...»
570
З кн.: Horsley. Covenant Economics, 155.
571
Лука 12:31-33.
572
2 до Коринтян 9:6-7.
573
2 до Коринтян 8:12-15.
574
1 до Коринтян 16:1-3.
575
«Збулися часи, і Боже Царство наблизилось. Покайтеся, і віруйте в Євангелію!» (Марко 1:15). Сама ідея Божого Царства — особлива, її дуже складно ідентифікувати: «і не скажуть: Ось тут, або: Там. Бо Божеє Царство всередині вас!» (Від Луки 17:21). Дуже точно це передає апокрифне Євангеліє від Томи: «Ісус сказав: Якщо ті, які ведуть вас, говорять вам: Дивіться, царство в небі! Тоді птахи небесні випередять вас. Якщо вони говорять вам, що воно — в морі, тоді риби випередять вас. Але царство усередині вас і поза вами» (третє речення).
576
Прихід Божого Царства, мабуть, чи не найкраще описує К.С. Льюїс: «Зараз ми на кінці світу, з поганого боку дверей. Ми розпізнаємо ясність і чіткість значення, але це не зробить нас свіжими й чистими. Ми не можемо змішатися з цією прекрасністю. Проте між сторінками Нового Завіту шурхотять звістки, що так не буде вічно. Одного дня, коли Господь захоче, нам буде дозволено увійти» (З кн.: Lewis. The Weight of Glory, 16-17).