Stop helping God across the road, like a little old lady.
U2[516]
Чи виплатиться (економічно) робити добро? Питання, чому робити добро (і чи це взагалі вигідно економічно), — це ключова проблема єврейської філософії (як ми вже говорили); хай там як, Новий Завіт згрубша вирішує цю проблему. Ще й двома способами.
По-перше, увівши в обіг поняття «Царства Божого», яке юдаїзму було майже не знайомим і використовувалося зрідка, християнство буквально відкрило «новий простір», де моральні вчинки знаходять винагороду. Земний світ не завжди справедливий (справедливі тут можуть страждати, тоді як несправедливі живуть у надмірі та розкоші), проте кожна людина знайде справедливість у майбутньому Царстві. Тоді як юдаїзму доводилося вирішувати проблему справедливої відплати ще на цьому світі, християнство відсуває справедливість на той світ. Тобто економічна логіка добра та зла (outgoing) полягає в тому, що за них обов’язково настане розплата (incoming), але аж на небі. Отже, виплатиться робити добро, а зло терпіти, оскільки справедливі й несправедливі знайдуть відплату на небі... чи в пеклі.
Це дуже елегантне рішення, проте й за нього потрібно заплатити свою ціну — і ціною за нього став наш світ. Світ, який у Старому Завіті був світом добра, місцем дії історії, поволі відсувається на задній план. Так світ в очах багатьох християнських гностиків стає несправедливим, і переважно поганим, недоцільним, недоречним, другорядним і небезпечним.
Можливо, саме звідси походить новозавітна стриманість, подеколи аж відраза до цього світу: «Чи ж ви не знаєте, що дружба зо світом то ворожнеча супроти Бога? Бо хто хоче бути світові приятелем, той ворогом Божим стається»[517]. Оскільки лише в світі наскрізь поганому справедливі можуть страждати, а несправедливі насолоджуватися життям. Тому найрозумнішим рішенням буде втекти з цього світу. Павло пише филип’янам: «Бо для мене ... смерть то надбання. Я маю бажання померти та бути з Христом, бо це значно ліпше»[518]. Зрештою, і персоніфікація зла набуває більш конкретної та страхітливої форми, ніж у Старому Завіті[519]. У Старому Завіті Сатана експліцитно з’являється лише чотири рази[520] (якщо вважати змія в Книзі Буття за один з його символів). На противагу цьому в Новому Завіті його ім’я відмінюється разів п’ятдесят. До того ж часом його представляють і як «князя цього світу»[521].
Тобто саме в такому розумінні економіка добра та зла на цьому світі не діє. Винагородження справедливих відбувається не тут (див. притчу про Лазаря), а на небі. І саме звідси бере початок християнська дистанційованість від світу. З цього погляду світ нам здається злим, нечесним, короткочасним, неважливим; світ — це всього лиш вотчина ілюзій та платонівських тіней. Саме тому християнину не належить досліджувати цей світ, навпаки, схвальним буде максимальне ігнорування пропозиції світу й потреби тіла (такої ж думки дотримується і Августин, цей тренд зламає тільки Аквінський уже на пізніших стадіях християнства).
Другий, набагато глибший спосіб, яким Новий Завіт вирішує проблему економіки добра та зла, полягає у повному нівелюванні ваги добра та зла, у зла та смерті відбирають їхні колючі шипи. Замість розрахунку добра та зла пропонується Спасіння. Спасіння стає незаслуженим подарунком, який не можна заслужити добром чи змарнувати злом (як ми це показали вище). У цьому розумінні економіки добра та зла більше не існує.
вернуться
516
U2. Stand Up Comedy. Вільний переклад: «Припини допомагати Богу переходити через дорогу, нібито він якась стара жінка».
вернуться
517
Яків 4:4.
вернуться
518
Повна цитата звучить так: «Бо для мене життя то Христос, а смерть то надбання. А коли життя в тілі то для мене плід діла, то не знаю, що вибрати. Тягнуть мене одне й друге, хоч я маю бажання померти та бути з Христом, бо це значно ліпше. А щоб полишатися в тілі, то це потрібніш ради вас. І оце знаю певно, що залишусь я, і пробуватиму з вами всіма вам на користь та на радощі в вірі, щоб ваша хвала через мене примножилася в Христі Ісусі, коли знову прийду я до вас» (До филип’ян 1:21-26).
вернуться
519
«Сатана у Старому Завіті — це не символ павшої і заблукалої душі, а навпаки — це слуга Господа, у нього божественне призначення й власне місце в небесній репрезентації. В аналогічній історії про те, як Давид робив перепис в Ізраїлі (2 Самуїла 24:1, 1 Хроніки 21:1), вина за намовляння Давида лягає як на сатану, так і на Господа... Представлення сатани як норовливої сили світу з’являється вже тільки в Новому Завіті» З: International Standard Bible Encyclopedia, URL: http://www. internationalstandardbible. com/S/satan. htmclass="underline" стаття «Сатана».
вернуться
520
1 Хроніки 21:1: «І повстав сатана на Ізраїля, і намовив Давида перелічити Ізраїля». (До речі, дуже цікаве порівняння з точно такою ж історією, зафіксованою в історично старішій Другій книзі Самуїла 24:1, де, навпаки, «І знову запалився Господній гнів на Ізраїля, і намовив сатана Давида проти них, говорячи: Іди, перелічи Ізраїля та Юду!»). Потім Захарія 3:1-2: «І показав Він мені Ісуса, великого священика, що стояв перед лицем Господнього Ангола, а сатана стояв по правиці його, щоб противитися йому. І сказав Господь сатані: Господь буде картати тебе, сатано, і буде картати тебе Господь, Який вибрав Собі Єрусалима! Чи ж він не головешка, що вціліла від огню?» Кілька разів Сатана з’являється на початку книги Йова (розділи 1 і 2). І вчетверте, хоч це й досить дискутований випадок, Сатана з’являється в подобі «плазуна» в саду Едем. Часто цього «змія» видають за Сатану. У деяких перекладах у Псалмі 108:6 позивача теж перекладають як Сатана: «Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана нехай стане!»
вернуться
521
Ісус у Євангелії від Івана 14:30 говорить про Сатану як про князя цього світу: «Небагато вже Я говоритиму з вами, бо надходить князь світу цього, а в Мені він нічого не має». Або ж: Іван 12:31: «Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде вигнаний звідси тепер». Далі пише Павло в До ефесян 6:11-12: «Зодягніться в повну Божу зброю, щоб могли ви стати проти хитрощів диявольських. Бо ми не маємо боротьби проти крови та тіла, але проти початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби».
