Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи
- Автор: Седлачек Томаш
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-244-4
- Переводчик: Тетяна Окопна
- Жанр: Экономика
Электронная книга - «Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи». Краткое содержание книги:
Автор — чеський економіст, радник президента Вацлава Гавела у 2001-2003 роках — у своєму дослідженні сміливо виходить за межі економіки та поєднує її з історією, філософією, психологією та давніми міфами.
ISBN 978-617-679-244-4
Томаш Седлачек © текст, 2012
Тетяна Окопна © переклад, 2017
Іван Міклош © передмова, 2017
Дмитро Подолянчук © дизайн обкладинки, 2017
Видавництво Старого Лева © українське видання, 2017
Таке враження, що в наших очах стирчать колоди, крізь які ми бачимо весь світ викривлено — ми не помічаємо власних помилок і при цьому здатні брутально діставати «заскалки з очей наших братів»[531]. Ми намагаємося створювати продумані моральні системи (однією з них, наприклад, була система фарисеїв), крізь які ми відціджуємо комарів, але ковтаємо верблюда[532]. Урешті-решт Ісус свого часу виступав проти таких штучних моральних систем і висміював їх[533]; Ісус не залишив по собі жодного морального прикладу поведінки, ані системи моральних правил, які можна було б оцінювати лише зовні, — тільки заповідь любити. Ісус схиляється на бік того, що все — і добро, і зло — бере початок всередині людини, з її бажання чи серця[534].
Апостол Павло додає до цього ще одне «неправило»: «Метою ж наказу є любов від чистого серця і доброї совісті та нелицемірної віри»[535]. Чи ще буквальніше: «Для чистих все чисте, а для занечищених та для невірних не чисте ніщо, але занечистилися і розум їхній, і сумління»[536]. І нарешті вершина не-правил: «Усе мені можна, та не все на пожиток. Усе мені можна, але мною ніщо володіти не повинно»[537].
Та повернімося назад до саду Едем, де, якщо вірити Біблії, людина отримала здатність розрізняти добро та зло. З цього погляду вічним парадоксом буде факт, що всі моральні школи змагаються у тому, яка з них краще (роз) пізнає різницю між добрим та злим[538]. При цьому, за Книгою Буття, причиною падіння людини в едемському саду стало саме бажання спробувати плід з Дерева пізнання добра та зла. Бажання (роз) пізнавати добро та зло стало причиною занепаду, але моральні школи все одно саме через це (роз) пізнавання (та наступне наслідування) намагаються (морально) змінити людину.
Слова Ісуса пересувають мораль зі сфери вчинків у сферу думок та уявлень, прагнень — тобто у царину бажань. Щоб скоїти зло, не потрібно нічого робити, достатньо просто хотіти. Щоб згрішити, не треба когось вбивати, «вистачить» ненавидіти[539]. Різниця між ненавистю та вбивством часто обумовлюється лиш відвагою та наявністю відповідної нагоди. Аналогічно до цього Ісус пересунув і інші гріхи зі зовнішнього світу (виконання) у внутрішній (прагнення до зла, задум), як можна побачити на прикладі його нагірної проповіді. І внаслідок цього заповіді практично стають ще важчими, мораль — ще гірше керованою (вона переміщується всередину, у світ бажань, а не висновується з вчинків) і тому стає майже неможливо передати її у зовнішній світ оцінювання.
Втім, ключове повідомлення християнського Євангелія звучить так, що ні добро, ні зло вже не рахуються. Як пише апостол Павло: «Блаженна людина, якій Господь не порахує гріха!»[540] Людям, яким було відпущено гріхи, зло більше не рахувалося. Ішлося про дуже радикальний (практичний і філософський) вихід з лабіринту правил людської моралі. Ісус скасовує вину та розплату за неї, і цим самим трансформує мораль та скасовує уявлення про добро та зло. Христос скасовує економіку добра та зла. Стосунки з Богом мають дуже мало схожого з подвійною бухгалтерією (типу треба дати — дав), а більше нагадують любов і вільну радість. Замість економіки Ісус пропонує вигідну нам незаслужену, несправедливу милість (позитивно несправедливу), яка нас несправедливо збагатить[541].
Робота як благословення, робота як прокляття
На прикладі євреїв та греків ми з вами бачили, як розвивалися уявлення про роботу. Людина працювала ще в едемському саду, «порала його та його доглядала»[542]. Едем ніколи не був місцем для неробства, навіть у стані досконалості та блаженства людина працювала[543]. Робота є частиною людини як засіб повніше проявити себе, реалізувати та, врешті-решт, як постійне джерело себепізнання — пізнання власних меж та можливостей. Тобто людина працює не через те, що це потрібно, а тому, що це природна потреба[544]. Неприємною робота («у поті чола») стала вже тільки після гріхопадіння.
531
Матвій 7:3-5.
532
Матвій 23:24: «Проводирі ви сліпі, що відціджуєте комара, а верблюда ковтаєте!»
533
Марко 2:27: «І сказав Він до них: Субота постала для чоловіка, а не чоловік для суботи, а тому то Син Людський Господь і суботі».
534
Payne, Odkud zlo?, 78.
535
1 до Тимофія 1:5.
536
До Тита 1:15.
537
1 до Коринтян 6:12. Апостол Павло те саме повторює через 4 розділи далі, в 1 до Коринтян 10:23: «Усе мені можна, та не все на пожиток. Усе мені можна, та будує не все!»
538
Більше див.: Bonhoeffer, Etika.
539
Матвій 5:21-22: «Ви чули, що було стародавнім наказане: Не вбивай, а хто вб’є, підпадає він судові. А Я вам кажу, що кожен, хто гнівається на брата свого, підпадає вже судові. А хто скаже на брата свого: рака, підпадає верховному судові, а хто скаже дурний, підпадає геєнні огненній».
540
До римлян 4:8.
541
Думка про те, що все зло вже відкуплено, але людина при цьому все одно має поводитися відповідально стосовно Бога, себе та ближніх саме через любов та вдячність, — дуже навіть нетривіальна. У цьому значенні, мабуть, набагато краще можна зрозуміти гасло Августина «люби й роби, що хочеш». Дискусія про милосердя та закон, звісно ж, набагато глибша та зрозуміліша. І суперечку цю вирішує ще, наприклад, апостол Павло в листі до римлян.
542
«І взяв Господь Бог людину, і в едемському раї вмістив був її, щоб порала його та його доглядала» (Буття 2:15).
543
Більше див.: Ф. Аквінський. Сума теології. I, O102, A3.
544
З кн.: Ф. Аквінський. Сума теології. I, 097, А3, корпус.