Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи
- Автор: Седлачек Томаш
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-244-4
- Переводчик: Тетяна Окопна
- Жанр: Экономика
Электронная книга - «Економіка добра і зла. Слідами людських пошуків: від Гільгамеша до фінансової кризи». Краткое содержание книги:
Автор — чеський економіст, радник президента Вацлава Гавела у 2001-2003 роках — у своєму дослідженні сміливо виходить за межі економіки та поєднує її з історією, філософією, психологією та давніми міфами.
ISBN 978-617-679-244-4
Томаш Седлачек © текст, 2012
Тетяна Окопна © переклад, 2017
Іван Міклош © передмова, 2017
Дмитро Подолянчук © дизайн обкладинки, 2017
Видавництво Старого Лева © українське видання, 2017
Якщо ми розглядатимемо природний розум, який говорить нам, що люди, які одного разу народилися, мають право на самозбереження, а значить, на їжу і воду та інші подібні речі, які природа надає для підтримки їхнього існування, або ж якщо ми детальніше подивимося на об’явлення, у якому говориться про земні блага, які Бог подарував Адамові та Ною і його синам, то стає досить чітко зрозуміло, що бог, як говорить Давид (Пс. 113, 24), «землю віддав синам людським», дав її всьому людству загалом[552].
І навіть представник класичної економіки Джон Стюарт Мілль роздумує подібно: «Ніхто з людей не створив землю. Це спільна спадщина всієї людської популяції»[553].
Ані людське право, ані інституції ніколи не повинні виходити за рамки природного закону[554]. Навіть закон приватної власності не може вивищуватися над людиною як членом людського суспільства. Іншими словами, інститут приватної власності зазнає краху, коли йдеться про життя людини.
І хоча Фома Аквінський не вбачає у власне багатстві нічого поганого (чи навіть навпаки — Аквінський, як ми ще покажемо, ставить під сумнів традиційну схильність до аскетизму), проте неможливо уявити його в умовах екстремальної нестачі ближніх (його погляд на суспільство як на суспільство близьких йому людей частково наперед визначає саме таке розуміння). З іншого боку, він усвідомлює, що людей у скруті надто багато й неможливо наситити їх усіх. «Однак якщо скрута настільки гнітюча й очевидна, то ясно, що в неочікуваній скруті потрібно допомагати з того, що маємо під рукою... тут уже дозволяється кожному допомогти собі у скруті з чужих речей — чи то відкрито, чи таємно віднятих. І це не матиме характеру крадіжки чи пограбування»[555]. Така екстремальна потреба знижує чи й повністю скасовує відповідальність за гріхи[556]. Цю ж думку повторює в трактаті First Treatise on Civil Government і політичний філософ Джон Локк, відомий захисник (майже абсолютних) прав власності[557].
Багаті мають бути готові поділитися з іншими у разі потреби[558]. Аквінський як приклад наводить правило зі Старого Завіту, згідно з яким не вважалося крадіжкою, якщо хтось наситився плодами з виноградника, який йому не належить. Фома Аквінський аргументує це так, що такий вчинок не суперечить закону суспільного блага (тобто приватної власності), оскільки закон би мав бути написаний так, щоб «учив людей звикати бути готовими давати зі свого багатства іншим»[559].
У схожому ж дусі написано і вже згадувану настанову про жебрацтво. Багатому було заборонено посилати на поле другу команду женців, які б дозбирали рештки після першої групи[560]. Усе, що лишилося на полі, належало бідним, удовам та сиротам[561]. Кожен, хто читав Старий Завіт, мав би помітити, наскільки часто текст встановлює певні правила, покликані захищати соціально найменш захищених людей — удів, сиріт та чужинців.
Мала любов: комунітаризм, благодійність та солідарність
З економічного погляду ми не можемо не згадати факт, що на початку церква жила в очікуванні швидкого кінця світу в певній спільноті, у якій діяли закони спільного користування та спільної власності:
А всі віруючі були вкупі, і мали все спільним. І вони продавали маєтки та добра, і всім їх ділили, як кому чого треба було. ... А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жаден із них не вважав що з статку свого за своє, але в них усе спільним було.
... Бо жаден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за продаж приносили, та й клали в ногах у апостолів, і роздавалося кожному, хто потребу в чім мав[562].
Пізніше схожий спосіб власності переймають різні монастирі, а часом і якісь християнські міста (наприклад, чеське містечко Табор під час гуситських воєн). Як ідея добровільного й глибоко релігійного комунітаризму переросла в атеїстичний комунізм — це вже питання само по собі. У будь-якому разі комуністи перейняли цю ідею саме з християнства. Тим не менше, як бачимо з історії, марксистська комуністична думка виявилася неспроможною запропонувати реальну альтернативу капіталізму.
552
З кн.: Locke. Two Treatises of Government, 16.
553
З кн.: Mill. Principles of Political Economy, 142; більше див. у: Novak. The Catholic Ethic and the Spirit of Capitalism, 151, 285, 287.
554
«Відповідаю: Треба сказати, що те, що належить до прав, вигаданих людиною, не може йти на шкоду праву природному чи праву божому.» Аквінський. Сума теології, IIa-IIae, O.66 A.7, корпус.
555
Ф. Аквінський. Сума теології, IIa-IIae, O.66 A.7, корпус.
556
Там само, A.6 R.O.1.
557
Locke. Two Treatises of Government, розділ 4, частина 42. Вторинна література див.: Sigmund. St. Thomas Aquinas on Politics and Ethics, насамперед 73.
558
«Ще одне, що належить людині робити з матеріальними речами, — використовувати їх. З огляду на це, людина не може вважати матеріальні речі власними, а лише спільними, щоб просто було ділитися ними з іншими, коли вони цього потребують. Оскільки, як говорить Апостол у 1-му посланні до Тимофія: «Наказуй багатим за віку теперішнього, щоб не неслися високо, і щоб надії не клали на багатство непевне». Ф. Аквінський. Сума теології, II-IIae, O.66, A.2, корпус.
559
«І тому задум закону полягав у тому, щоб люди звикли дуже просто обмінюватися тим добром, яке в них є». Там само, O.105, A2 R.O.1.
560
«Коли ввійдеш до виноградника свого ближнього, то їстимеш виноград, скільки схоче душа твоя, до свого насичення, а до посуду свого не візьмеш» (Повторення Закону 23:24-26).
561
«А коли ти будеш жати жниво своєї землі, не докінчуй жати до краю свого поля, а попадалих колосків твого жнива не будеш збирати; а виноградника свого не вибереш дорешти, а попадалих ягід виноградника свого не будеш збирати, для вбогого та для приходька позостав їх. Я Господь, Бог ваш!» (Левит 19:10-11).
562
Дії апостолів 2:44-4:35.