Українська Повстанська Армія і Армія Крайова: Протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.)

Деякі з польських розвідників мали дістатися до німецьких адміністративних установ і посісти там відповідні посади з метою забезпечення у подальшому своїх колег, що діяли у підпіллі, необхідними документами. Важливим напрямком діяльності працівників волинського розвідвідділення було також вивчення настроїв, що панували як у польському, так і в українському середовищах.

У багатьох населених пунктах польські конспіратори занотовували дні і години від’їзду та приїзду місцевих потягів, станції, де відбувалося завантаження, а також місця кінцевого призначення, номери потягів та вміст. Подібна інформація ретельно списувалася з транспортних документів, до яких мали доступ окремі польські залізничники. На підставі цих даних робилися зведення, що надалі доповнювалися лише інформацією про перевезення особливих транспортних вантажів. Під час транспортування окупаційних військ поляки намагалися встановити номер німецької військової частини та її організаційну належність, а при перевезенні військового спорядження — його рід та призначення. Спосіб спостереження за німецькими транспортними засобами на шосейних шляхах був подібним.

Вся розвідінформація передавалася до Головного командування СЗБ у Варшаву через спеціально пристосований для цього прикордонний пункт у Хелмі або за посередництвом особливих кур’єрів. Отримані польським командуванням дані давали йому можливість завжди більш-менш точно визначати напрямки руху німецьких військ. Незважаючи на часті арешти, що траплялися в організації, розвідмережа на Волині існувала впродовж двох років[328].

Поряд з військовою розвідслужбою і незалежно від існуючого на Волині з осені 1941 р. невеличкого осередку СЗБ поляки намагалися започаткувати діяльність організації, яка у подальшому дістала назву «Вахляж» («Віяло»). Початково її метою була реалізація плану під криптонімом «Прикриття» («Osłona»). Головна комендатура СЗБ передбачала, що в момент вибуху антинімецького повстання в Центральній Польщі створені у підготовчий період у тилу німецький військ диверсійні патрулі цієї організації підірвуть головні мости на річках Двіна і Дніпро, а також мости на під’їзних шляхах до цих рік на всій території від Балтики до Чорного моря. Надалі патрулі, скориставшись із попередньо накопичених запасів зброї та амуніції і за підтримки партизанських загонів східних округів СЗБ, мусили ускладнити противнику відбудову знищених переправ. Вони мали заатакувати німецькі тилові частини, намагаючись паралізувати постачання фронту і заблокувати перекидання військ зі сходу на територію, яка буде охоплена повстанням[329].

Незабаром завдання, поставлені перед організацією «Вахляж», ще більше ускладнилися. Це було пов’язано зі швидким наступом німецьких військ на сході і прагненням західних союзників у цій ситуації якимось чином допомогти відступаючій Червоній армії. Після укладення в Лондоні польсько-радянських домовленостей від 30 липня і 14 серпня 1941 р. про поновлення дипломатичних відносин і співпрацю у війні проти Німеччини британський уряд тиснув на поляків з тим, щоб вони розпочали інтенсивну саботажно-диверсійну діяльність на німецьких комунікаційних лініях, по яких відбувалося постачання Східного фронту.