Українська Повстанська Армія і Армія Крайова: Протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.)

Тривалий час Волинський округ АК не мав ані внутрішнього, ні зовнішнього радіозв’язку. Тільки наприкінці 1943 р. поляки таємно і частинами перевезли на Волинь радіостанцію англійського виробництва потужністю 20 ват. У колонії Грушівка під Ковелем її було остаточно змонтовано. Радіостанція знаходилася винятково в розпорядженні командувача округу. Користування радіозв’язком стало можливим лише від початку 1944 р.[341].

Упродовж 1943 р. організаційно-територіальна структура АК Волинського округу була сформована остаточно. Відповідно до поставлених перед округом завдань на період антинімецького повстання його територію було поділено на 4 районні інспекторати, що охоплювали 12 районів, а саме:

— Ковельський районний інспекторат АК (криптоніми «Кужня», «Громада») з Ковельським і Любомльським районами; районний інспектор — майор Я. Шатовський («Коваль», «Загончик»);

— Луцький районний інспекторат АК (криптоніми «Луна», «Основа») з Луцьким, Володимирським, Ківерцівським та Горохівським районами; районний інспектор — капітан А. Швікла («Адам»);

— Рівненський районний інспекторат АК (криптонім «Бровар») з Рівненським, Здолбунівським та Костопільським районами; районний інспектор — капітан Т. Клімовський («Кльон», «Остоя»);

— Дубненський районний інспекторат АК (криптонім «Домрова») з Дубненським і Кременецьким районами; районний інспектор — капітан Ю. Юзефчак («Дзядек Лешни», «Груби»);

— самостійний Сарненський район АК (криптонім «Став»), що охоплював Сарненський повіт і тактично підлягав Ковельському інспекторатові; комендант — інженер В. Риджевський («Кобус»).

Наприкінці 1943 р. в лавах АК Волинського округу налічувалося близько 8 тисяч осіб, що прийняли присягу. Втім переважна більшість не мала власної зброї. Ті, хто мав, здобули її ще під час військових кампаній осені 1939 і літа 1941 років. Упродовж 1943 р. Волинський округ тільки одного разу, в серпні 1943 р., отримав від ГК АК військову допомогу у вигляді близько 6 тисяч набоїв для пістолетів та гвинтівок. За цей термін не було жодного повітряного вантажу з допомогою від західних союзників[342].

Відповідно до планів Головного командування АК наявні в окрузі сили забезпечували прикриття антинімецького повстання, що мало вибухнути у так званому Генерал-губернаторстві, зі сходу. Їхнє завдання полягало у проведенні саботажно-диверсійних дій на території Волині, які б унеможливили або ускладнили німцям перекидання своїх військ на придушення повстання. Спеціальні бойові завдання, які отримали районні інспектори у квітні 1943 р. (з подальшими доповненнями до акції «Бужа»), мали такий вигляд.

У разі вибуху загальнопольського повстання загони АК Ковельського інспекторату утворювали на Бузі два укріпрайони — в районі Землицьких і Смолярських лісів, а також утримували бойовий і конспіративний зв’язок із силами Люблінського округу. З цією метою вони мали захопити насамперед комплекс Свинарських лісів, необхідний для створення оперативної бази, а потім, уже після зосередження там основних сил, — територію Землицьких і Смолярських лісів. У разі неможливості зробити це самостійно волинські загони мусили взаємодіяти з люблінськими формуваннями. У разі відступу конспіративних груп зі східних повітів Волині на захід Ковельський інснекторат мав бути готовий, щоб їх прийняти та залучити до виконання власних завдань, тобто до проведення саботажно-диверсійної боротьби.