Українська Повстанська Армія і Армія Крайова: Протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.)

У листопаді 1942 р. командувач округу, підвищений на той час у званні до полковника, К. Бомбінський з метою з’ясування організаційних можливостей місцевого підпілля приїздить на Волинь. Відвідавши польські конспіративні осередки в Ковелі і Володимир-Волинському, він переконався у відсутності достатньої кількості офіцерів для виконання поставлених перед округом завдань. Тому після повернення до Варшави полковник зосередив увагу на пошуку офіцерів, які виявили б бажання та мали б необхідну підготовку для того, щоб діяти в складних умовах Волині, де поляки кількісно значно поступалися українській людності.

З кінця листопада 1942 р., з прибуттям на Волинь окружного делегата польського емігрантського уряду Казімежа Банаха («Ян Ліновський»), тут почало активно діяти також цивільне підпілля. Керівники волинської Делегатури польського уряду розпочали мобілізацію місцевих офіцерів та рядових до своєї організації раніше за командування АК округу, а тому залучили до її складу чимало військових. Коли про це дізнався полковник К. Бомбінський, то почав вимагати від представників цивільної адміністрації виконання наказу Головнокомандувача про передання до АК усіх осіб, здатних тримати зброю.

Проте К. Банах і його колеги відмовилися це зробити, стверджуючи, що військові їм потрібні для реалізації власних завдань. Одним з таких завдань, на їхню думку, було забезпечення на території Волині суспільної безпеки і порядку шляхом розбудови так званого Державного корпусу безпеки, а також створення загонів Оборони самоврядування (Страж ca-можондова) та Цивільної оборони (Страж обивательська). Як вважали керівники Делегатури польського уряду, в умовах існування ворожого українського оточення охорона життя і майна поляків ставала нагальною потребою.

Суперечка, що виникла з цього приводу між діячами Делегатури й АК, була частково вирішена під час наради у генерала Ровецького у Варшаві, яка відбулася 4 березня 1943 р. Командувач АК підтримав позицію Банаха. Він вирішив, що водночас із підготовкою конспіративних загонів АК до реалізації власних завдань командування округу має постійно тримати в полі зору питання організації осередків самооборони польської людності на випадок загострення взаємин з українською більшістю, а тому частина військових мусить знаходитися в розпорядженні цивільної адміністрації[338].