У вогні

— Вибачте. Я проспала — півночі мене мучили кошмари про відтяті язики.

Я хотіла, щоб це прозвучало ворожо, але в кінці речення голос мені зрадив.

Геймітч суворо на мене подивився, але швидко пом’якшав.

— Добре, нічого страшного. Сьогодні на тренуванні ви матимете два завдання. Перше: ви і досі закохані.

— Ясна річ.

— І друге: заведіть собі друзів, — промовив Геймітч.

— Ні,— різко відповіла я. — Я нікому не вірю, більшість узагалі терпіти не можу, тож краще, щоб нас було тільки двоє.

— Я також спершу так сказав, але… — почав був Піта.

— Двох недостатньо, — наполягав на своєму Геймітч. — Цього разу вам знадобиться більше союзників.

— Чому це? — спитала я.

— Бо у вас є очевидний недолік. Ваші супротивники знають одне одного вже багато років, тож кого, ви думаєте, вони повбивають першими? — відповів він.

— Нас. Але нам усе одно не вдасться вплинути на давню дружбу, — відказала я. — То чого смикатися?

— Бо ви і досі маєте непогані шанси. Ви подобаєтеся глядачам. Це й робить вас бажаними союзниками. Але тільки якщо ви дасте іншим знати, що не проти вступити з ними в спілку, — пояснив Геймітч.

— Тобто ви хочете сказати, що цього року ми маємо приєднатися до зграї кар’єристів? — перепитала я, не в змозі приховати огиду. Зазвичай трибути з Округів 1,

2 і 4 об’єднували свої сили, брали до себе ще кількох годящих бійців і вкупі полювали на слабших супротивників.

— Саме такою і була наша стратегія, хіба ні? Тренуватися, як кар’єристи? — нагадав мені Геймітч. — А хто вступає до зграї кар’єристів, зазвичай узгоджується до того, як розпочнуться Ігри. Минулого року Піта ледве встиг до них приєднатися.

Я згадала ненависть, яку відчула до Піти на минулих Іграх, дізнавшись, що він із кар’єристами.

— Отже, ви пропонуєте нам об’єдналися з Фінеєм і Брутом? Я правильно вас зрозуміла?

— Не обов’язково. Всі тут переможці. Зберіть власну зграю. Оберіть тих, хто вам до вподоби. Наприклад, Чича та Сію. Ще було б непогано залучити Фінея, — відповів на моє питання Геймітч. — Знайдіть когось, союз із ким буде вам вигідний, хто може стати в пригоді. Запам’ятайте, ви більше не на арені, повній переляканих дітей. Переможці — досвідчені вбивці, і байдуже, в якій вони зараз формі.

Либонь, Геймітч мав рацію. Тільки от кому я можу довіритись? Можливо, лише Сії. Але чи хочу я укладати

3 нею перемир’я, якщо згодом я, можливо, буду змушена її вбити? Ні. Хоча за таких самих умов ми об’єдналися з Рутою. Я сказала Геймітчу, що спробую, хоча насправді мені це навряд чи вдасться.

Еффі прибігла трохи раніше, щоб провести нас униз, бо минулого року ми останніми з трибутів з’явились у спортзалі, хоч і прийшли вчасно. Але Геймітч не схотів, щоб вона нас супроводжувала до спортзалу. Ніхто з трибутів не з’явиться там із нянькою, а оскільки ми з Пітою наймолодші, то для нас особливо важливо продемонструвати самостійність. Тож Еффі довелося задовольнитися тим, що вона провела нас до ліфта, поправила нам зачіски й натиснула кнопку.