З наведених поперед прикладів бачимо, що людина дістає від батьків їхні добрі і лихі властивості. На прикладі Америки бачимо, що перевага негативних властивостей може привести націю до катастрофи. Але ж людина є «цар природи». Могутній людський розум запряг сили природи на службу людині. Людський розум знайшов способи бачити невидиме, чути нечутне, міряти незміриме, творити неіснуюче і вже ніби підходить до розгадки Великої Тайни — тайни зародження життя. Прийде час, і людський розум створить в лабораторії живу істоту. Нема межі для людського розуму. Отже, людський розум знайде і способи керувати законами спадковости та спрямовувати розвиток людини в бажаний людям напрям. Так думають численні нині представники всіх відтінків матеріялістичної філософії. І не лише думають, але й шукають способів — випробовують свої теорії на 200 мільйонах не лабораторних звіряток, а «щасливих громадян» СССР.
Так! Людський розум є величезна сила. Людський розум змінив світ до невпізнання. Але ЯКИЙ світ? Змінив світ фізичний, матеріяльний. А духовий? Проф. М. Райт каже: «фарба культури на цивілізованій людині є дуже і дуже тоненька. Сучасна цивілізована людина керується чуттям, а не розумом, і ці умотивовані її розумом почуття є ті самісінькі, які були і десять тисяч років тому, вони є ті самі і в африканського дикуна і в європейського доктора філософії» (М. Wright. «Getting Along With the People»). Це є глибока правда. Остання війна відкрила наші очі на цю правду і захитала нашу віру в людський поступ. Як би ні? Та то ж не дикі москвини, але високоцивілізований європейський нарід, що дав людству великих філософів, науковців, письменників, композиторів, жадібно впився людською кров’ю ПОДОЛАНИХ, беззахисних жертв при першій же нагоді, як тільки влада дозволила. Впився точнісінько так, як їхні предки 2000 років тому. Безоглядна жорстокість — це національна властивість старих германців (див.: Tacitus. «Germania»), властивість, тимчасово притамана цивілізацією, ожила і вибухла повною силою за першої ж нагоди в 1939–45 pp. Вийшло назверх те, що було заховане глибоко в генах, чи, просто кажучи, — в крові.
Прихильники матеріялістичних доктрин кажуть: Але ж людський розум виплекав нові породи і раси тварин і рослин, породи, цілком не подібні на своїх предків. Напр., манюсінька кімнатна собачка і вдесятеро за неї більший пес сен–бернарської породи походять від тих самих прапредків. Адже ж були часи, коли люди насолоджувалися кров’ю, муками, смертю людей, як, напр., у Римському колізеї, коли випускали голодних левів на беззахисних людей, але тепер нащадки тих людей визнають і практикують християнські засади любови та допомоги іншим. Альтруїзм, хоч і не дуже поширений, проте існує у людей.
Так! Але треба пам’ятати, що: 1) виплекували сен–бернара чи карликувату собачку протягом більш як 100 генерацій, і то методично; 2) нічого нового не виплекано, лише збільшено, зменшено чи поліпшено ВЖЕ ІСНУЮЧІ (розмір у даному прикладі); 3) поліпшено чи замінено лише фізичні, а не духові властивості; теперішній пес не є лагідніший чи мудріший за свого предка з 200 років тому; 4) виплекані зміною зовнішніх обставин властивості не є стійкі; вони дуже легко втрачаються, коли повертаються старі обставини. Культурний пес, якщо родиться і виросте в лісі, далеко від людей, дичавіє вже в першому поколінні; яблунька дичавіє за 3–4 роки, якщо її не обрізати щороку. Вовк, народжений і виплеканий серед людей, і в десятому поколінні втече до лісу. «Капо» в німецьких концентраках був християнином з діда, прадіда і, мабуть, не один раз давав милостиню жебракові, проте він насолоджувався катуванням і муками в’язнів.
