Українець і Москвин: дві протилежності
- Автор: Штепа Павло
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Відродження
- ISBN: 978-966-538-277-0
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Українець і Москвин: дві протилежності». Краткое содержание книги:
Видання вирізняється величезним масивом залученої інформації, однозначністю інтерпретацій історичних та ін. фактів, безкомпромісністю авторської позиції. Тому — залежно від ставлення до української ідеї — воно викличе гарячий схвальний відгук в одних читачів і обурення в інших.
Видання книги «Українець і москвин» є відповіддю на нескінченний потік антиукраїнських публікацій у Росії й Україні та на такі ж висловлювання багатьох російських політиків і московських п’ятиколонників на українській землі.
Всі ці роди жили в тій самій країні, кожна пара в той самий час, за тих самих обставин життя; навіть походять (кожний рід) від одного предка, але від інших праматерів, з яких одна була несповна розуму, друга нормальна або одна пересічних здібностей, а друга великих здібностей. Ці і багато інших прикладів ясно вказують, що духові властивості людини є СПАДКОВІ.
Кажуть, що часто від великих батьків походять недолужні діти. Саме це і пояснюють закони генетики. Червона квітка схрещена з червоною — дає лише червоні нащадки. Сини волоцюги Джюка поженилися з дегенеративними жінками — нащадки всі дегенерати і волоцюги. Нормальний, порядний М. Калікак, оженившись із нормальною, порядною жінкою, мав нащадків нормальних і порядних людей. Пересічних здібностей Р. Едвардс оженився з Марією — дівчиною пересічних здібностей, — нащадки всі пересічних здібностей люди. Але схрещення червоної квітки з білою давало в дальших поколіннях червоні, якщо червоний колір був домінантним. Нормальний М. Калікак від дівчини низького духового рівня мав нащадків низького духового рівня, бо низький рівень дурної дівчини був домінантом. Також і пересічний Р. Едвардс від Елізабет — дівчини великих здібностей — мав нащадків великих здібностей, бо здібності Елізабет були домінантними. Пригадаймо, що в хромосомах рожевих квіток (в нашому прикладі) заховані червоні та білі ґени, що в майбутньому поколінні дають, попри рожеві, також білі та червоні. М. Калікак від дурної дівчини все ж мав 46 нормальних нащадків. Також пригадаймо, що в пізніших поколіннях домінантна властивість ВИТИСНЯЄ слабі (рецесивні) властивості.
Не треба бути науковцем, щоб бачити, що майже всі сучасні цивілізовані нації культурно (духово) дегенерують. Особливо впадає у вічі цей процес в Америці (ЗСА). На нашу скромну думку, причини ці лежать у царині біологічній, що вже давно помітив еспанський науковець Й. Ортеґа–і–Ґассет (J. Ortega у Gasset. «The Revolt of the Masses»). До XIX ст. еліта європейських націй походила головно з аристократії, шляхти і середньої класи. Ці класи повстали шляхом довгостолітньої природньої селекції (добору). Селекція найздібніших (на добро чи зло) відбувалася навіть і тоді, коли провідні місця займали за правом народження (в спадок); дурні аристократи, хоч і займали батьківські посади, не відіграли ролі (хіба негативну) в історії своєї нації. В конституційних монархіях, як, напр., в Англії, де сильна індивідуальність завжди мала можливість себе виявити — цей природній процес селекції найздібніших відіграв величезну, з певністю можна сказати, вирішальну роль в долі нації.
Від XIX ст. до національної еліти починають вливатися спочатку одиницями, а згодом масово здібні вихідці з простолюддя. Почалася демократизація всього культурного і політичного життя. Тепер ця демократизація обертається (в деяких країнах вже обернулася) в ПЛЕБЕІЗАЦІЮ з усіма фатальними для нації і держави наслідками. Ці наслідки особливо яскраво виявилися в американській політиці щодо москвинів. Подивімся на цю справу з біологічної точки погляду.
Америку (північну) почали колонізувати англо–сакси, потім велике число німців і трохи французів. Хто були ці перші колонізатори? Попри молодших синів англійської аристократії, це були, загально кажучи, авантюрники, розуміючи цей термін в широкому значенні, с. т. не лише у від’ємному (кримінальники), але й в додатньому (сміливі, рішучі шукачі пригод). То були одчайдухи (аналогія до наших запорожців). За цими першими колоністами — шукачами пригод і багатств — прийшли другі колоністи — колонізатори, будівничі нового життя. Чимало приїхало також ідейних людей, що шукали можливости жити відповідно до своїх ідейних (властиво, релігійних) переконань. Також були квакери, мормони тощо.
Ці люди були далеко понадпересічними, більшого калібру, великої ініціятиви, невичерпальної енергії, твердих характерів. А піонерське життя — повне небезпек і труднощів — ще більш скріплювало, загартовувало ці риси, ці властивості. Ті люди були будівничими — творцями в повному значенні цього слова. Вони мали творчого духу аж подостатком. Він і збудував ЗСА та Канаду.
Вже далеко пізніше Америку залило море емігрантів усіх націй світу, включаючи чорні, жовті і семітські. Який характер та культуру мали ці емігранти? Переважаючу більшість їх вигнала до Америки (проти їх бажання) біда, злидні, голод в рідному краї; переважно то були бідаки, невдачники, пролетаріят, який кидав рідну землю з мотивів матеріялістичних і під примусом. Це дуже важно з погляду евґеніки.