Українець і Москвин: дві протилежності
- Автор: Штепа Павло
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Відродження
- ISBN: 978-966-538-277-0
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Українець і Москвин: дві протилежності». Краткое содержание книги:
Видання вирізняється величезним масивом залученої інформації, однозначністю інтерпретацій історичних та ін. фактів, безкомпромісністю авторської позиції. Тому — залежно від ставлення до української ідеї — воно викличе гарячий схвальний відгук в одних читачів і обурення в інших.
Видання книги «Українець і москвин» є відповіддю на нескінченний потік антиукраїнських публікацій у Росії й Україні та на такі ж висловлювання багатьох російських політиків і московських п’ятиколонників на українській землі.
Масовість, величезна кількість прикладів бестіяльної жорстокости німців виключає пояснення, мовляв, то були винятки. Також годі пояснити німецьку жорстокість психозою війни. Кожний, хто працював наймитом у німецького селянина, посвідчить про безсердечність «бауера». Навіть серед американських фермерів, де життя вирівнює різниці національних поглядів, існує велика різниця щодо умов праці наймита. У фермера англо–сакського походження наймит вважається членом родини, і так з ним поводяться. У фермера німецького походження наймит вважається лише наймитом, і так з ним поводяться.
Англійці й американці також мали концентраки і полонених німців, але не знущалися з них і не виробляли гаманців зі шкіри в’язнів, як це робили німці. Абсолютно неможливо уявити собі нашого (українського) селянина в ролі ката дітей чи жінок. І не лише селянина, а навіть і зіпсутого, змосковщеного міщанина чи інтелігента. Серед НКВДистів є дуже мало українців — не тому, що москвини взагалі не довіряють українцям, але тому, що москвини на досвіді переконалися, що українця годі вишколити на безсердечного ката. (Образ українця–ката намалював М. Хвильовий у своїй новелі «Я»).
Вибух у німців безоглядної жорстокости за часів останньої війни доказує більш ніж переконливо, що цивілізація, с. т. освіта виховання, зміна зовнішніх умов життя, навіть християнська релігія не може не те що знищити, а навіть змінити вроджені духові властивості, що їх заховав Творець глибоко в генах крови, щоб людина не бавилася з ними, як тепер з атомом. Надзвичайну стійкість до вроджених властивостей і, навпаки, надзвичайну нестійкість набутих підтверджують всі досліди генетиків з рослинами і тваринами. Для дослідів спадковости набутих властивостей у людині особливо цінним матеріялом є саме німецькі звірства за часів останньої війни. Очевидячки, тих дослідів не будуть робити німці, навіть англійці чи американці, з політичних причин. Цей обов’язок лежить на наших науковцях; обов’язок сплатити хоч частково наш борг тисяч соткам тисяч українських мучеників — жертв «культурного» німецького народу. Наукова аналіза ПРИЧИН німецької, московської чи жидівської жорстокости особливо потрібна нам, українцям, бо ми надто легко віримо чужим «науковим» теоріям. Потрібна така праця дуже, щоб охоронити наші наступні покоління від фатальних ілюзій, подібних до ілюзій 1917 року.
Та людина все ж має розум, хоч і не всесильний, як думають матеріялісти, проте дуже великий. І людський розум — цілком слушно — не хоче визнати своє безсилля у спробах ушляхетнити людину. Чей же людина створена за образом і подобизною Божою; чей же є мільйони людей добрих, шляхетних, милосердних. Англійці не мордували своїх полонених; українець не здатний бути катом. А українці чи англійці чей же не є більш цивілізованими за німців. Адже ж усі ми походимо від Адама. Як же повстала така величезна, така основна різниця між Адамовими дітьми?
У зв’язку з застрашаючим поширенням психічних хвороб у XX ст. сучасні психологи значно поширили і поглибили студії людського духу і розуму. Багато виникло цікавих теорій, і зроблено чимало дослідів, багато з них шукають причин у царині фізіології, отже матеріяльній. Але вже є — хоч і не багато — поважні досліди в царині духовій. Останні кажуть, що засоби матеріяльної натури не поможуть, бо ж маємо до діла з чинниками з царини духової, а не матеріяльної, яка є лише вислідом духової. Проф. Й. Фішер пише: «Якщо ви підсумуєте всі авторитетні писання, будь–коли написані найвизначнішими психологами та психіятрами на тему душевної гігієни, і якщо ви зведете то все докупи, викинете надмір слів, і якщо вибирете найістотніше та визбираєте всі незфальшовані частинки чистої науки, стисло висловлені, і якщо це зробить найбільший поет, то матимете незграбний і неповний підсумок Нагірної проповіді Христа, в порівнянні з якою ваша компіляція буде жалюгідною мізерією і вбогістю» (J. Fisher. «A Few Bottons Missing»). Ще ясніше каже світової слави психіятр проф. Ч. Йонг: «Протягом останніх тридцяти років люди з усіх країв світу радилися у мене. Я лікував багато соток пацієнтів. З усіх моїх пацієнтів, старших понад 35 років, я не знайшов ані одного, який мав би причиною своєї хвороби щось інше, ніж брак релігійного світогляду. Абсолютно всі до одного з тих пацієнтів захворіли тому, що загубили те, що давала своїм вірним кожна релігія протягом віків. З тих моїх пацієнтів, які не навернулися до релігійного світогляду, ані один не вилікувався і навпаки — ті, що навернулися, — всі вилікувалися» (С. Young. «Modem Man in Search a Soul»).