Українець і Москвин: дві протилежності
- Автор: Штепа Павло
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Відродження
- ISBN: 978-966-538-277-0
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Українець і Москвин: дві протилежності». Краткое содержание книги:
Видання вирізняється величезним масивом залученої інформації, однозначністю інтерпретацій історичних та ін. фактів, безкомпромісністю авторської позиції. Тому — залежно від ставлення до української ідеї — воно викличе гарячий схвальний відгук в одних читачів і обурення в інших.
Видання книги «Українець і москвин» є відповіддю на нескінченний потік антиукраїнських публікацій у Росії й Україні та на такі ж висловлювання багатьох російських політиків і московських п’ятиколонників на українській землі.
У зв’язку з нашою темою нас цікавлять закони спадковости для людської істоти. Щодо спадковости фізичних властивостей, то людина підлягає всім біологічним законам для ссавців, бо належить до тваринного царства ссавців. Але у людини друга частина її Я — частина духова — розвинена безпорівняно більше, ширше і глибше, ніж у тварин. Людина має душу (між іншим, індуси вірять, що і тварина має), а для людської цивілізації і культури ця друга частина людського Я, частина духова, є — о ціле небо — важливіша за фізичну частину Я. Важливіша, бо «дух животворить», бо творчий дух, що ним обдарував Творець людину, — творить культуру і цивілізацію. Повстає питання ВЕЛИЧЕЗНОЇ культурної, економічної, національної і державної ваги, а саме: чи в генах закладені також і духові властивості? Себто: чи духові властивості людини є СПАДКОВІ? Чи, може, навпаки — духові властивості людини формують обставини її життя після народження її, с. т. чи людина НАБУВАЄ їх сама під час свого росту?
Проблеми спадковості у людей вивчає відділ генетики евґеніка. Батьком евґеніки був Ф. Галтон (1822–1911), який заснував в Лондоні спеціяльний інститут для дослідження проблем евґеніки.
Досліджуючи спадковість у тварин, птахів, комах, рослин, науковці мали вільну руку спаровувати, що хотіли і як хотіли, а головно, могли мати протягом короткого часу багато поколінь і велике число нащадків. А до того ж вони досліджували фізичні властивості, що їх можна зміряти, зважити, бачити оком. Досліди ж над спадковістю людини натрапляють на великі труднощі, бо ж науковці не можуть спаровувати людей за своєю вподобою, та і треба б було чекати сотки років, щоб побачити наслідки у нащадках. А найголовніше — нас цікавить спадковість духових властивостей, а їх не можна зміряти метром, зважити на кілограми, сфотографувати. Правда, тепер психологи винайшли чимало технічних способів дослідити вроджені здібності та вдачу людини, але ті способи є поки що більш чи менш правдоподібним угадуванням.
З огляду на ці труднощі Ф. Галтон та інші дослідники мусили вжити іншого способу — досліджувати минуле якогось роду. Для ілюстрації цього способу наведім кілька прикладів. Волоцюга на ім’я Джюк мав двох синів, які оженилися з п’ятьома дегенеративними дівчатами. Від них протягом семи поколінь розмножилося 1200 нащадків. З того числа: 300 вмерло в дитинстві, 310 були професійними жебраками–волоцюгами, 440 різного роду каліками, понад 300 професійними проститутками, 130 засудженими злочинцями, 60 злодіїв, 7 вбивників і лише 20 вивчили ремесло, та й то 10 з них аж у тюрмі (Д. Доґдейл). Ще більш разючий приклад наводить Г. Годдард. «За часів війни за незалежність (Американських Стейтів) вояк на ім’я Мартин Калікак мав сина від напівбожевільної дівчини. Нащадки цього сина за п’ять поколінь розмножилися до 480 осіб. З того числа: 143 були несповна розуму, 82 вмерли в дитинстві, 38 були позашлюбними дітьми, 33 сексуально збоченими, 24 налогові алкоголіки, 3 епілептики, 3 злочинці, 8 тримали доми розпусти, і лише 48 були нормальними людьми. По війні той самий М. Калікак оженився з нормальною дівчиною. Від цього подружжя розмножилося в простій лінії 496 осіб. З того числа лише 2 були налогові пияки та один сексуально збочений, а вся решта була нормальними людьми, серед яких було чимало лікарів, професорів, адвокатів, купців, фермерів, коротко — порядних людей (Н. Goddard. «The Kalikak Family»).
Ще яскравіший приклад дає рід Едвардсів. В 1667 р. Річард Едвардс оженився з надзвичайно талановитою дівчиною Елізабет Тотл. З цього роду (в 1900 році нараховував 1394 нащадків) вийшло: 2 віцепрезиденти ЗСА, три сенатори, кілька конгресменів, кілька губернаторів стейтів, 13 ректорів університетів, 60 університетських професорів, багато директорів середніх шкіл, 60 лікарів, понад 100 священиків, теологів, місіонерів, 75 старшин, 60 письменників, понад 100 адвокатів, 30 суддів. У 1691 p. Р. Едвардс розвівся з Елізабет, а оженився з Марією Талкот — дівчиною звичайних, пересічних здібностей. Від Марії Р. Едвардс мав п’ять синів та одну доньку, і їхні нащадки не видали ані одної визначнішої особи — всі були звичайними пересічними людьми (Е. Sinnott. «Principies of Genetics»).