Піонери або Біля витоків Саскуеханни

— Я сподіваюсь, Діку, що він погодиться їсти з нами за одним столом, — заперечив Мармедюк, — і навіть чути не хочу про таке неподобство, яке ти пропонуєш.

— Отже, сер, — мовила Елізабет, удаючи, ніби скоряється батьковому бажанню проти своєї волі, — ви бажаєте, щоб до нього ставились, як до людини шляхетного походження?

— Авжеж! На це дає йому право сама його посада. Будемо ставитися до нього так, поки він доведе, що недостойний того.

— Ну-ну, Дюку, — вигукнув шериф, — нелегко тобі буде зробити з нього джентльмена! Є таке давнє прислів'я: «Треба трьох поколінь, щоб вийшов джентльмен». От мого батька знали всі, дід мій був доктором медицини, а його батько — доктором богослів'я, а вже його батько приїхав з Англії; щоправда, мені не вдалося встановити його родовід, але, здається, він був чи то багатим купцем, чи то видатним юристом, чи то меншим сином єпископа.

— Оце справжній американський родовід, — засміявся Мармедюк. — Ти певний, Діку, що твій предок був важливою особою, хоч би що він там робив?

— Атож, — відказав Річард. — Моя стара тітка часто про це згадувала. Ми доброго роду, судде Темпл, і завжди посідали почесне становище в суспільстві.

— Я дивуюся з твоєї скромності, Діку. Більшість американців ведуть свій родовід од трьох братів, — як у дитячих казках. Один з них неодмінно має ім'я якогось славетного героя. Але тут усі люди рівні, якщо вони тільки вміють пристойно поводитись, тож Олівер Едвардс у моїм домі буде рівний головному шерифові й судді.

— Це вже якась демократичність, Дюку, — ти говориш так, наче ти не республіканець. Проте не заперечую. Лиш хай він поважає закони, а ні, то я покажу йому, що навіть у цій вільній країні свобода обмежується розумними рамками.

— Сподіваюся, Діку, ти не стратиш його раніше, ніж я ухвалю вирок? Але що скаже Бесс про нового члена нашої сім'ї? В таких питаннях ми повинні рахуватися з думкою дам.

— О, сер, — мовила Елізабет, — в цьому я, здається, схожа на одного суддю на ймення Темпл, — і мене не так уже й легко примусити змінити свою думку. Але, якщо говорити серйозно, то, хоч на мій погляд, прийняти напівдикуна в сім'ю — справа досить ризикована, ви можете бути певні, що будь-хто, кого ви приведете в наш дім, буде прийнятий з належною повагою.

Суддя ніжно стис її руку й усміхнувся, а Річард, увійшовши перший через хвіртку на маленький задвірок, і далі просторікував на свій манір, усе на щось натякаючи та від чогось застерігаючи.

Тим часом троє лісовиків, — бо ж, зважаючи на всі відмінності між ними, всіх їх можна назвати цим спільним іменням, — мовчки йшли околицями селища. Досягши озера, вони рушили по льоду до хатини, що стояла біля підніжжя гори, і тоді юнак раптом вигукнув: