Піонери або Біля витоків Саскуеханни

— Це далеке виття таке жалібне, але в ньому є щось навіть гарне… Мабуть, то собаки біля хатини Шкіряної Панчохи?

— То вовки — вони прийшли з гір до озера, — прошепотіла Луїза, — й лише вогні відлякують їх від селища… Одної ночі, — коли ми вже оселилися тут, — голод пригнав їх до самих дверей нашого дому. То була жахлива ніч! Але у вашому домі можна нічого не боятись — багатство судді Темпла дозволяє йому надійно відгородитись від усіх небезпек.

— Заповзятість судді Темпла підкоряє навіть ліси! — вигукнула Елізабет, підвівшись у ліжку. — Як швидко цивілізація приборкує природу! — вела вона далі, прислухаючись до далекого виття на озері. Помітивши, однак, що її боязкій подрузі ті тужливі звуки неприємні, Елізабет знов лягла і, поринувши в глибокий сон, забула про зміни в долині і в своїй власній долі.

Уранці дівчат розбудила поява служниці, яка прийшла розпалити камін. Вони швидко впоралися із своїм туалетом, бо морозець таки пробрався до кімнати крізь віконниці й завіски. Одягнувшись, Елізабет підійшла до вікна, відсунула завіску й відчинила віконниці, щоб подивитися на селище й озеро. Але мороз на шибках не давав що-небудь розгледіти. Тоді вона відчинила й вікно, і перед її зачудованими очима відкрилася неповторна картина.

Озеро скинуло свою білу габу, і темний лід блищав, наче дзеркало, в промінні вранішнього сонця. Будівлі вбралися в крижані шати, що сяяли, мов криця, а величезні бурульки, звисаючи з дахів, спалахували на сонці, розсипали навсібіч золотаві іскри, і грали, й мінилися, наче кришталеві підвіски на сонячній люстрі. Але найдужче вразив Елізабет вигляд безмежних лісів на горбах, що вдалині височіли один над одним. Могутні віти сосон і гемлоків згиналися під вагою льоду, а верхівки здіймалися над кучерявими кронами дубів, буків і кленів, наче срібні шпилі над банями з чистого срібла. Крайнебо окреслювала сліпуча хвиляста смуга, ніби там, усупереч законам природи, сходили тисячі сонць. На передньому плані, ближче до озера, кожне дерево, здавалося, було всіяне діамантами, і навіть схили гір, куди ще не сягало сонячне проміння, були вдягнені в коштовне вбрання, що мінилося відблисками розмаїтих відтінків від ясно-рожевого перших променів до темно-зеленого соснової глиці.