Там, де козам роги правлять
- Автор: Паукшта Евгеніуш
- Год: 1974
- Язык: украинский
- Год: «Молодь»
- Переводчик: Олексій Федосенко
- Жанр: Советская классическая проза
Электронная книга - «Там, де козам роги правлять». Краткое содержание книги:
На батьківщині письменника ця повість вийшла вже трьома виданнями (1959, 1961, 1968).
— Може, підемо разом?— озвався глузливо.— Якщо вже скандалитиму, то захищаючи вас, добре?
Очі її розширились, але вона нічого не відповіла.
— До побачення.
Ледь кивнула головою і пішла. Якусь мить він дивився на неї, потім насунув шапку на очі, плюнув під ноги і, не слухаючи, як гукав його помічник, рушив просто до крамнички, де продавали горілку. Коли вийшов, кишені його були напхані до краю.
Розвантаживши на тартаку причеп, вони пили там разом з робітниками. Потім зайшли до закусочної на ринку. А по дорозі назад Едек ще кілька разів зупинявся і пив прямо з пляшки. Товариш уже відмовився — з нього було досить. Злякано поглядав на кривулястий слід, який виписували колеса трактора на шосе. Уже при світлі фар вони все-таки дісталися на місце.
Ще більшим чудом Едек привів трактор до лісництва. Помічник, який звичайно прощався з ним біля лісового складу і повертався велосипедом додому, на цей раз супроводив його, їдучи велосипедом біля причепа.
На подвір’ї трактор ще трохи потеркотів і нарешті завмер до понеділка. Едек, хитаючись, поплентався до будинку, а помічник тим часом уже мчав назад до Піша.
Пані Гелена, що саме несла з хліва дійниці з молоком, дивилася, які кренделі виписує Едек. Похитала головою. Останнім часом він забагато п’є. Вискочив Кульгавий, Едек нахилився, щоб погладити його по голові, і мало не впав.
— Едек, де це ти так набрався?
Перед ним стояв Кульчик у смішній хутряній шапці. В сутінках, м’яких од білого снігу, він придивлявся крізь окуляри до Едека. Під пахвою тримав папку, напхану паперами. Едек не звернув уваги на Клемові слова, він тільки втупився в ту папку. І в голосі його прозвучала стримувана лють:
— Ідеш до управління? Передруковувати свою мазанину?
— Так. А чого...— І не докінчив. Едек глузливим сміхом перебив його.
— Іди собі до тієї шмаркачки, йди! Тільки не заливай мені про передруковування. А від мене можеш поздоровити її і сказати, що вона до смерті нудна. Нудна і дурна...
— Едек...
— Так, так, дурна, як пробка! І гидка до біса! Святенниця чортова... Але мов запрошення на вечір лишається, хай прийде, я їй покажу, як танцюють. Скажеш це їй?
— Ти зовсім п’яний.
— Ну ти! — гаркнув Едек. — Не підсовуйся, вилупок, а то я так тебе оброблю оцими ручками, що тобі...
— Що тут діється? Перестаньте, хлопці! — Лісничиха рішуче погасила сварку, яка вже починалася. Потім енергійно виштовхала Клема на дорогу, щоб він якнайскоріше зник з очей розлюченого Едека.
Але той уже отямився. Буркнув щось під ніс і почвалав У хату.
Пані Гелена з кухні прислухалася, як Едек безладно метушиться в своїй кімнаті. Невдовзі він показався на порозі, одягнений, наче збирався десь іти.
— Куди це ти, парубче? А чи ніжки не занадто слабенькі?— пожартувала лісничиха.
— Mo... можна мені взяти велосипед? Поїду в Піш на вечір.
Голос його був сухий і твердий. І дивився Едек не на лісничиху, а на свої чоботи. Він почистив їх, блищали.
— Коли б ти знову там чого не потовк... Краще йшов би спати, ти п’яний, як же поїдеш у потемках!
Залєський похитав головою.
— Нічого, це зараз пройде. До побачення...
Відмовляти його від тої поїздки було марно. Утовкмачив собі, що повинен іти, і нічого не вдієш. Хоч би чоловік був дома.
Пані Гелена здригнулася, бо раптом згадала, що недавно тією самою дорогою пішов Клем. І доки він поверне до управління округу, Едек, чого доброго, наздожене його. Може виникнути скандал. Одначе заспокоїлась: відтоді, як пішов Кульчик, минуло вже чимало часу, а Едек ледве повзе нетвердими ногами. Навіть велосипед веде в руках, боїться, що загрузне в снігових кучугурах.
А Едек, задоволений своїм наміром зробити на зло цій дурній, пихатій дівулі, поволі ніби тверезішав — рухи його ставали, як і раніше, чіткі й точні. Врешті він досить спритно скочив на сідло, спрямував уперед яскраве світло фари і натис на педалі.
Про Клема він забув. Тільки як побачив раптом перед собою незграбну постать Кульчика, що вже звертав на дорогу до управління округу, згадав про недавню розмову. Стрибнув з велосипеда, став, розкарячивши ноги, і гукнув:
— Клем, гей, Клем!
Кульчик обернувся. Подумав, що Едек женеться, хоче розправитися з ним. Але не злякався, став, стис маленькі кулаки. Він боронитиметься...
— Що ти хочеш?— гукнув за якихось півтора десятка метрів, що розділяли їх.
— Нагадати тобі, щоб точно повторив Віці все, що я сказав. Що вона дурна, бридка і взагалі гуска. Зрозумів? Але на вечорі я можу потанцювати з нею, нехай приходить...