Темна вода

— З цукром.

— А в нас усі без, фігури бережуть, — Пустомит ляснув себе по черевцю. — Тому звиняйте, цукор спеціально не купуємо.

— Значить, питиму без цукру, — легко змирився Мельник і за прикладом господаря, обпікаючи пальці, виловив пакетик із своєї чашки, відсьорбнув і повернувся до теми розмови: — Мене взагалі зацікавила сама тема Тихого Затону. Кажуть, наприклад, що там дна нема і тому якісь потвори живуть...

— Ну, тут частково правду кажуть, — краєзнавець теж сьорбнув чаю. — Не про потвор. Монстрів не буває в природі, тому в Тихому Затоні живуть риби, жаби та раки. Сомів і щук там іноді здоровенних достають, але не монстроподібного розміру. Стосовно бездонності — знаєте, приказка є: в тихій воді дно глибоке? Вона взагалі не річок стосується, як і всяка народна мудрість, але в даному випадку цілком буквально відповідає суті питання, — видно було, що Пустомит осідлав одного зі своїх улюблених коників. — Може, ви не знаєте, але Тихий Затон — унікальний куточок природи. Колись дуже давно це був не затон, а власне Десна. З часом гирло трошки зсунулося, на тому місці лишилося болото. Але вода в затоні не стояча — там купа підводних джерел, які його підживлюють. Ви ж, мабуть, знаєте про тамтешню „смугасту” воду.

— Теплі й холодні ключі. Знаю, — кивнув Мельник.

— Ось так час ішов, джерела текли, і поступово утворювалася затока як частина природного прибережного деснянського ландшафту, — він знову сьорбнув чаю. — Дно тим часом поволі просідало, а оскільки воно вже було заболоченим, то чимдалі, тим більше ставало мулкім. Таким чином, теоретично дно в Тихого Затону є, тільки реально дістатися до нього справді майже неможливо. Воно не тверде, там кільканадцять шарів мулу. Варто комусь чи чомусь важкому потрапити туди, мул відразу засмокче. І витягнути звідти когось чи щось можна лише шляхом повного і цілковитого осушення затону. Це процес довготривалий і не дешевий. До того ж осушувати Тихий Затон зараз ніхто не дасть навіть при теперішньому бєспрєдєлі. Чіпати затон означає порушити структуру самої Десни. Вона відразу почне міліти в радіусі кількох десятків кілометрів. У природі, бачте, все гармонійно пов’язано. Ось вам і розгадка бездонності. Колись хотіли поміряти дно — троса не вистачило, а трос, між іншим, до тридцяти метрів довжиною. Витягли — а половина в мулі вимащена. Дна так і не знайшли. Так само, як і літака.