Темна вода
- Автор: Кокотюха Андрей Анатольевич
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Нора-Друк
- ISBN: 966-2961-01-1
- Жанр: Триллеры
Электронная книга - «Темна вода». Краткое содержание книги:
Мельник не особливо заперечував. Ковтнув, скривився — напій як на нього був жорстким на смак. Та промовчав, чекаючи більш докладних пояснень. Заруба допив свою порцію одним махом, видихнув, примостився на стільці навпроти Віталія, відкинувся на спинку.
— Сьогодні я, здається, надудлюся. Давно собі такого не дозволяв. Налигаюся і засну в кабінеті. Жодна скотина слова не скаже.
— Це ви так про своїх підлеглих?
— Ви не слухайте мене, Мельник, не слухайте. А якщо вже слухаєте, то думайте про мене, що хочете. Багата зажрата скотина і таке інше. Просто ви мені сьогодні влаштували справжнє свято. Вірніше, ви його почали, а рідна міліція завершила.
— А якщо докладніше?
— Все дуже просто, — Заруба знову налив. — Ваш план удався на всі сто. Побачивши вас, ці відморозки відразу спробували вас убити. На цьому попалися і призналися — вони справді систематично крадуть чужий улов. Ви скажете — через це не вбивають. Я скажу так само, але ж ми знаємо, з ким маємо справу. Особливо цей, як його...
— Лютий...
— Точно, Лютий. Ви ж знаєте мої можливості та зв’язки на всіх рівнях. Щойно вони почали признаватися, я вже знав про це. Ну, а подробиці мені годину тому закінчив розповідати начальник УМВС зі слів начальника карного розшуку. Я тримав справу під контролем, тому всіх чотирьох відразу забрали сюди, не тримаючи в районі. Тут спеціалісти кращі. Докладно я нічого не знаю, але загалом картина виглядає так, — він знову випив, закурив цигаркою. — Їх уже сюди привезли тепленькими. Там, на місці, ви встигли підготувати грунт, і операм із району лишилося тільки записати під протокол їхні зізнання про те, як вони напали на вас, побили і пошкодили машину. Та „Нива” записана на одну з фірм, яка належить мені, тому формально пошкоджено моє, Павла Заруби, майно. Мені завдано певної матеріальної шкоди. Відповідно, я просто мушу написати заяву і простежити, аби справі дали хід. Таким чином я маю право особисто цікавитися ходом розслідування: знищене моє майно, скоєно напад на мого працівника. Ви ж мій працівник чи ні?
— Здається, так, — Мельник випив і теж потягнувся за цигаркою.
— Далі відбувається наступне: всіх чотирьох розводять в окремі кімнати і починають колоти, як це у вас в міліції називається, на предмет нападу на покійного громадянина Кулакова. Тут всі займають глуху оборону, хоча для чого, який смисл? Адже напад, завдання тілесних пошкоджень, злісне знищення чужого майна і незаконне зберігання наркотиків уже є. Здавалося б, одним побиттям більше, одним менше. Але, як мені розказали, команда стоїть, як панфіловці під Москвою. Та нарешті один не витримав — зламався. Ніж признав, той самий, який на березі затону знайшли. Саме батько його нагодився, тамтешній, козубський. Без задньої думки ножика свого впізнає. Протокольчик раз — і пацанові під ніс. Тут уже нема куди діватися — вбили, каже, ідіота. Ходив, бачте, за ними, вистежував. Хотіли спочатку просто повчити, тільки йому мало показалося. Коли на затоні його застали — зовсім дах у всіх поїхав. Наздогнали, зловили, у воду кинули і так тримали, поки не захлинувся. А пацанчик цей, ну, сільський, саме обкурився перед черговим походом по рибку. Ну, витяг ножаку і р-раз! — Заруба зробив випад рукою, демонструючи, як саме Коля Череда проколов ножем свою жертву.
— Для чого ж він ножика з собою носив?
— А для чого вони шматки ланцюга, кастети та іншу дрянь із собою тягають? Крутизна, ось вам і маєте. Одне слово — крутизна. Ще по одній?
Мельник машинально кивнув, хоча пити зараз особливо не хотілося. Господар кабінету повторив і, не цокаючись, випив, після чого повів далі:
— Я вам уже казав: спосіб убивства Кулакова такий самий, що і в попередніх випадках. У міліції це без мене знали, тільки ніяк не могли приводу знайти, аби історію про нещасні випадки в справу про умисні вбивства перекваліфікувати. Офіційно ж справ нема, тому я до вас, відставного опера, і звернувся приватним порядком. Але за першим моїм словом справу відкриють, щойно буде така можливість.
— Ясно. Компанію Лютого почали колоти на вбивства рибалок.
— Правильно, — кивнув Заруба. — І щоб ви не сумнівалися — розкололи!
— Призналися, значить, — промовив Мельник, покрутив у руці свою склянку, залпом випив. Він ще не знав, як до всього цього ставитися.
Він не забув слизького дотику під водою до своєї ноги.
— Призналися щиросердно! — багатозначно підніс указівного пальця догори Заруба. — Лютий — найміцніший серед них горішок. Тільки тоді, коли йому всі три явки з повинною показали, власноруч його друзями написані, він попросив ручку і папірчик.