Темна вода
- Автор: Кокотюха Андрей Анатольевич
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Нора-Друк
- ISBN: 966-2961-01-1
- Жанр: Триллеры
Электронная книга - «Темна вода». Краткое содержание книги:
21. У тихій воді дно глибоке
Цієї ночі в своїй холостяцькій квартирі Віталій Мельник заснув на диво швидко.
Видно, марафон кількох останніх днів дався взнаки. Всупереч усім твердженням, після сексу, якого в нього, до речі, до випадкового знайомства з білявою Ольгою щось давненько не було, йому спалося не так уже й добре. Провалювався на годинку-півтори в темну прірву, потім прокидався і крутився з боку на бік. Причому обережно, аби не розбудити Ольгу. Коханку, яка невідомо звідки і невідомо чому обрала для себе саме його, відставного мента з купою проблем. Але цього разу Мельник заснув уже за півгодини після того, як зайшов до своєї квартири. І прокинувся, коли годинник показував — страшно сказати! — початок дванадцятої дня. Шляхом нескладних підрахунків Мельник дійшов до висновку, що проспав він більш як півдоби.
Такого він давно не міг собі дозволити. Про такий кайф мріє будь-який нормальний опер.
Вставати не хотілося. Мельник пошукав над головою дистанційку від телевізора, ввімкнув його, поклацав по каналах і вимкнув. Не хотілося нічого. Просто полежати в тиші — вікна його квартири виходили в двір, а сам будинок стояв углибині вулиці, не під самою дорогою.
Полежати й подумати, як з усім цим бути.
Отже, маємо чотири щиросердні зізнання. Мельнику не було особливо шкода Лютого та його компанію. З рештою, він міг повірити, що все було саме так, як йому переказав Заруба. Не таких ловили, не такі чистухи читати доводилося. Доведеться повторитися ще раз самому для себе — вбивають тепер і з менш серйозних причин. Чого там — останнім часом люди мочать одне одного взагалі без причини. Добре б так — неодмінно після всього порубають на шматки і розкидають по мікрорайону чи в різних районах міста. А то й за місто вивезуть. Мода зараз така — розчленьонкою займатися.
Знаючи про способи добування в затриманих щиросердних зізнань, Мельник не тішив себе думкою, що пацани справді призналися без жодного тиску за такий короткий термін. З часом він планував-таки дізнатися подробиці, але поки що він уявляв усе собі так. Череда розколовся першим — проти нього залізні докази. Сільського хлопця, нехай і зіпсованого містом, могли кілька разів добренно прикласти по нирках. Йому могли пригрозити затиснути яйця дверима і навіть почати виконувати цю погрозу. Коротше, при зміні влади суть міліції не міняється. В такий спосіб клієнта на кшталт Череди реально розвалити за годину. Ну, нехай за півтори, умовили. Далі він пише чистуху тремтячою рукою, де все валить на приятелів. Причому Мельник не сумнівався — зізнання писалося під диктовку. Почасти через те, аби пасажир правильно склав документ, почасти — через бажання швидше розколоти інших.
Наступне — справа техніки. Комусь із тих, що лишилися, швидше за все — Малому, показують сповідь Череди. Той починає все заперечувати, і так само в процесі переводить стрілки на друзів. У нього так само відбирається папірець із щиросердним зізнанням. Його показують уже Корі, і скоро той теж пише щось подібне. Тепер є з чим іти до Лютого, досвідченого каторжанина.
Так чи приблизно так все й робиться.
Так чи приблизно так Віталій Мельник сам робив, коли жував оперський хліб і сумлінно топтав свою „землю”. Всі четверо — закінчені подонки, їх треба закрити чим на довший термін.
Виходить, вони не мають прямого відношення до того, що живе в темній воді Тихого Затону. Чим би ця істота не виявилася, вона не має злих намірів щодо людей. Більше того — Воно врятувало йому, Мельнику, життя. Він був більш ніж певен, що човен нападників сам не перекинувся. Та й дотик ще пам’ятає.
Раз затримані відморозки не піднімали цю тему, значить, вони самі не все знають. Вбивали людей для забавки, більше нічого. Значить, йому лишається розгадати справжню таємницю Тихого Затону. Зробити те, що не вдалося зробити божевільному Антону Кулакову.
А зробити це тим більше потрібно, тому що Мельник не любив, коли йому погрожують. Останні напучування Заруби саме так і прозвучали: не лізь не в свою справу, а то гірше буде. Раз так, йому в цю справу влазити з головою сам Бог велів.
Час у нього для цього є. Треба хіба що звякнути на мобільник Ользі і попросити, аби вона дочекалася його. Судячи з настрою білявки, вона вирішила не досиджувати на базі до кінця проплаченого терміну.
Чомусь зараз Мельнику не хотілося загубити її слід.
Серед убивць, ґвалтівників та озброєних грабіжників, яких доводилося за свої оперські будні ловити Віталію, не виявилося жодного краєзнавця. Серед потерпілих тех. Краєзнавців не було. Тому Мельник не уявляв собі, як і про що можна говорити з такими людьми. Більше того — він не знав, як відрізнити справжнього краєзнавця від несправжнього. А в тому, що краєзнавці бувають липовими, він не мав жодного сумніву.