Темна вода
- Автор: Кокотюха Андрей Анатольевич
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Нора-Друк
- ISBN: 966-2961-01-1
- Жанр: Триллеры
Электронная книга - «Темна вода». Краткое содержание книги:
Йому здалося, що місце він обрав правильно: дивитися треба з того боку, де було вбито Кулакова. Біля цього місця, до речі, є єдиний на всьому Тихому Затоні більш-менш нормальний спуск до води. Як раз у тому місці, де очерету росте найменше. Коли не вдалося нічого знайти, Мельник розширив радіус пошуку і знову взявся до роботи. На комарині укуси не зважав.
Удача посміхнулася йому після майже трьох годин лазіння між деревами та кущами. На відстані чотирьох метрів від берега, в густих заростях він знайшов тайник — акуратно викопану в землі квадратну яму, замасковану зверху дерном. В принципі він підозрював, що саме заховане тут, біля затону. Ось тільки його припущення виявилися надто буквальними.
Постоявши на колінах над ямою, Мельник акуратно склав усе назад і замаскував, як було. Критично подивившись на свою роботу, вирішив: ніхто не здогадається про візит стороннього, тім більше — рано вранці. Обтрусивши штани, він повернувся назад, сів за кермо, розвернувся і поїхав на базу.
— Ти всі свої проблеми вирішив? — запитала Ольга після поцілунку.
— Майже. Ти все ж таки їдеш звідси?
— Якщо ти машиною, то вже сьогодні. Ти ж знаєш, якій у мене настрій останнім часом.
— Добре, тоді збирайся. Ти сказала, що звільняєш будиночок?
— Поки ні. Раз ти приїхав, то піду скажу зараз.
Вона пішла до „штабного” бунгало Обухівського, а Віталій присів на ліжко, рипнувши пружинами. Його аж розпирало — він хотів розказати комусь про свою знахідку і взагалі про нові обставини цієї дивної справи.
Заруба. Точно, Заруба. Він, як хазяїн, повинен знати, що відбувається на території, яку він планує облагородити в найближчому майбутньому.
На подушці лежав Олін мобільний. Не стримавшись, Мельник узяв його, покрутив у руці. Згадав — один раз він дзвонив з її телефону на номер Заруби. Навряд чи вона стерла його. Перші дві цифри Віталій ще пам’ятав, а далі — провалля. Сподіваючись упізнати цей номер по перших цифрах, він увімкнув трубку і знайшов у меню функцію пам’яті. Ольга, звісно, знайде цей номер швидше, але при ній поки що говорити не хотілося.
На дисплеї виринув потрібний набір цифр. Звичайно, ось він, номер мобільного телефону Заруби.
Палець машинально натискав на кнопку. Висвічувалися один за одним висхідні номери, збережені в пам’яті телефону.
Мельник не повірив своїм очам. І відразу зрозумів ще одну, мабуть, найголовнішу свою помилку.
Він передумав дзвонити Зарубі. Замість того набрав телефон Скрипника, хоча й бачив — ще трошки зарано. Кум відгукнувся, запитав, з чийого номера він дзвонить, побурчав на тему Віталієвої нетерплячості, та заспокоїв: усе вдалося зробити швидше, ніж планувалося.
Вислухавши інформацію, Мельник стримано подякував Скрипнику і попросив його ввечері по можливості бути вдома чим раніше. Або дочекатися його на роботі, хоча в управі Віталію відсвічувати не хотілося.
Натиснувши відбій, він поклав телефон на місце. Тепер мозаїка складалася і в нього були основні відповіді на всі запитання. Деталі можна з’ясувати по ходу справи.
Тепер він знав, як зловити в Тихому Затоні потвору, про яку ячив усім нещасний Антон Кулаков.
Ольга повернулася в хорошому настрої — видно, їй справді дуже хотілося їхати звідси. В світлі останніх подій Мельник її прекрасно розумів.
— Слухай, я тут подумав...
— Ну? — вона блиснула на нього очима.
— В тебе ж іще ніби відпустка?
— Тиждень лишився.
— Може, мотнемо на кілька днів за якійсь кордон? Хоч у Хорватію, хоч у Чорногорію... Можемо в Єгипет... У тебе закордонний паспорт є?
— Ти серйозно?
— А то! Я вже цікавився в турфірмах, але так, не конкретно. Завтра з самого ранку об’їжджу всі і нехай дають якусь гарячу путівку. Де не треба довго чекати. Поїдемо, куди буде. Ти як?
— Це так несподівано...
— Чого там? Кажи.
— Знаєш, треба, типу, подумати...
— Довго?
— До ранку, — вона посміхнулася вже не лише очима, а й губами.
— Тоді проміжна пропозиція — зараз поїхали просто до мене. Нічого особливого, звичайна холостяцька квартира із невеличким бардаком. Але це через те, що в ній давно не ночували жінки.
— Дуже відверта пропозиція.