Темна вода

— Я взагалі у відпустці, — для чогось повідомив він, жестом запрошуючи гостя на кухню. — Та знаєте, як воно — вдома вирішив трошки попрацювати. Тому не дивіться, тут у мене бардак...

— Нічого, я все зрозумію.

— Чайку?

— Можна, — після вчорашнього віскі Мельник уже вижлуктив сьогодні дві пляшки мінеральної, зійшов потом під пекучим сонцем, в все одно всередині сушило. Тому чай зараз пішов би аж бігом.

Краєзнавець увімкнув електрочайник, поставив перед гостем чашку, розцяцьковану в червоний горошок, собі підсунув кухля з написом „Валя”. У обидві чашки кинув по пакетику чаю, і щойно вода закипіла, налив окропу. Кілька секунд він стояв, уважно дивлячись на пакетик у паруючій воді, потім стрепенувся і присів на табуретку, впершись руками в голі коліна.

— Так я вас слухаю. В музеї сказали, ви науковець і вас щось цікавить.

— Ну, стосовно науковця вони помилилися. Я, гм, сценарист, — Мельник вирішив використовувати перевірену легенду.

— Так, так, цікаво. Ну-ну... Сценарист чого?

— Буде серія документальних фільмів про Україну, — звично повторив Віталій свою історію. — Поки що це проекти, збираємо матеріал. Конкретно зараз нас цікавить все, що пов’язано з Тихим Затоном.

— Ага, отак, значить, — Пустомит схрестив руки на грудях. — Всіх чомусь цікавить Тихий Затон. І я знаю, чому, — руки розплелися, вказівний палець націлився на Мельника. — Наш місцевий автор Шалига книжечку недавно випустив, де такого наворочав — на голову не налізе!

— Я з ним уже познайомився.

— Так, і що? — краєзнавець знову схрестив руки на грудях. — Він вам усі свої страшилки порозказував чи тільки обрані? Кращі, з категорії „зе бест”...

— Ну, я його не знаю так добре, як ви. Книжку перегортав, — збрехав Віталій. — Мені треба знати, що там правда, а що — ні. Скажімо, ті історії про потоплеників, що оживають, чи якихось сторожів затону...

— Я вам так скажу... Власне, я це не тільки вам кажу, я постійно виступаю: Шалига в нас на особливому рахунку. Правда, працював у архівах, вишукав унікальні матеріали. Хоча б про звірства того ж Панька Козуба, як він дівчат у затоці топив. Все, що стосується такого історичного фактажу — правда, чиста правда, клянуся вам і присягаюся, — Пустомит поклав долоні правої руки на груди з того боку, де серце. — А коли доходить до містики — йому б місцевим дідом Панасом працювати. Нудно старому на пенсії, ось і вигадує різне таке всяке. Знає, що перевірити не можна, а людям цікаво. Книжечку його навіть перевидавали. Він там усіх примар згадав, не лише на Тихому Затоні. Так що коли хочете зняти таке кіно, аби з вас люди не сміялися, не ведіться на дідові фантазії. Пийте чай, — сам він двома пальцями виловив пакетик і кинув його в раковину мийки. — Ви з цукром?