Так казав Заратустра. Жадання влади
- Автор: Ницше Фридрих Вильгельм
- Год: 1993
- Язык: украинский
- Год: Основи
- ISBN: 5-308-01381-0
- Переводчик: Анатолій Васильович Онишко
- Жанр: Философия
Электронная книга - «Так казав Заратустра. Жадання влади». Краткое содержание книги:
Та краще порушити, ніж ворушити шлюб, ніж брехнею душити шлюб! Одна жінка сказала мені: «Так, я порушила шлюб, але першим зрушив мене до цього — шлюб!»
Погані подружжя, побачив я, завжди наймстивіші,— вони помщаються всьому світові за те, що вже не ходять кожне окремо.
Отож я хочу, щоб щирі казали одне одному: «Ми закохані,— подивимось, чи вдасться нам утримати кохання! Раптом наша обітниця виявиться облесницею?
Дайте нам час і недовге подружжя, щоб приглянутися, чи до снаги нам тривале! Це ж неабищо — завжди бути вдвох!»
Я так раджу всім щирим, і чим була б моя любов до надлюдини і до всього прийдешнього, якби я радив і казав інакше!
Треба рости не лише вшир, а й увиш — нехай у цьому, брати мої, допоможе вам сад шлюбу!
25
Хто набирався мудрості в давніх джерелах, той урешті шукатиме ключі майбутнього й нові джерела.
Брати мої, вже недовго чекати,— і постануть нові народи, завирують нові джерела, спадаючи в нові глибини.
Бо землетрус засипає чимало криниць, багатьох змушує мучитися спрагою,— але ж він і виносить на світло внутрішні сили й таємниці.
Землетрус розкриває нові джерела. Струси старих народів дають життя новим джерелам.
І круг того, хто волає: «Дивись, ось єдина криниця для багатьох спраглих, єдине серце для багатьох жадливих, єдине жадання для багатьох працьовитих»,— круг того згуртується народ, тобто багато тих, хто прагне випробувань.
І там випробовують, дізнаються, хто вміє наказувати, а хто має коритися! Ох, ціною яких довгих пошуків, удач, невдач, нової науки і нових спроб!
Я вчу, що людська громада — це спроба, довгий пошук, а шукають того, хто наказує!
Спроба, брати мої! Та не «угода»! Розбийте, розтрощіть це слово м'якосердих і половинчастих!
26
Брати мої! Хто найбільше загрожує всьому людському майбутньому? Хіба не добрі та праведні?
Котрі кажуть з вірою в серці: «Ми вже знаємо, ми осягнули, що добре і що праведне. Лихо тим, хто ще й досі шукає!»
Хоч яку шкоду заподіють злі, шкода від добрих — найшкідливіша!
Хоч яку шкоду заподіють паплюжники світу, шкода від добрих — найшкідливіша.
О брати мої, в серце добрих і праведних зазирнув колись той, хто сказав: «Це — фарисеї». Та його не зрозуміли.
Самі ж добрі та праведні й не повинні були його розуміти,— адже їхній дух у полоні чистого сумління. Глупота добрих незбагненно мудра.
Істина ж ось у чому: добрі мусять бути фарисеями, іншого їм не залишається!
Добрі мусять розпинати того, хто знаходить собі власну чесноту! Це безперечна істина!
А другим, хто відкрив їхню суть,— суть, серце й царство земне добрих і праведних,— був той, хто запитував: «Кого вони найдужче ненавидять?»
Найдужче вони ненавидять творця,— того, хто ламає скрижалі й давні цінності, поступовця, котрого вони обзивають переступником.
Адже добрі — не можуть творити, вони завжди початок кінця;
вони розпинають того, хто пише нові цінності на нових скрижалях, майбутнє — все людське майбутнє — вони приносять в жертву собі, розпинають його!
Добрі — завжди були початком кінця.
27
Брати мої, чи зрозуміли ви це слово? А також моє давнє слово про «останню людину»?
Хто найгірше загрожує всьому людському майбутньому? Хіба не добрі та праведні?
Розбийте, розтрощіть добрих і праведних! О брати мої, чи зрозуміли ви також і це слово?
28
Ви втікаєте від мене? Ви злякалися? Ви тремтите від цього слова?
Брати мої, коли я закликав розбити добрих та їхні скрижалі, тоді я вперше пустив людину в плавання відкритим морем.
І тепер до неї приходить великий страх, велика хворість, велика огида, велика морська хвороба.
Добрі вели вас до облудних берегів і до облудної безпеки, добрі і сповивали, і пеленали вас брехнею. Добрі спаплюжили і перекрутили все аж до самого дна.
Та хто відкрив землю «людина», той відкрив і землю «людське майбутнє». Тепер вам належить бути мореплавцями, відважними і терплячими!
Завчасу, брати мої, випростайтесь, учіться ходити прямо! Море вирує: не один, дивлячись на вас, хоче знову випростатись.
Море вирує: всі вийшли в море. Гаразд! Вперед, гартовані серця мореплавців!
Що там країна батьків! Стерно обирає шлях у країну дітей наших! Туди, де бурхливіше за море вирує наша велика пристрасть!