Так казав Заратустра. Жадання влади
- Автор: Ницше Фридрих Вильгельм
- Год: 1993
- Язык: украинский
- Год: Основи
- ISBN: 5-308-01381-0
- Переводчик: Анатолій Васильович Онишко
- Жанр: Философия
Электронная книга - «Так казав Заратустра. Жадання влади». Краткое содержание книги:
Паразит — це повзучий і гнучкий хробак, що хоче нагуляти тіла в хворих, зранених закутках вашої душі.
Тут він майстер: уміє розгадувати душі, котрі підіймаються, вгадує, де вони стомились,— у лихові й досаді, у ніжній сором'язливості засновує він огидне гніздо.
Де сильний виказує слабкість, а шляхетний — надмірну лагідність,— там засновує він огидне гніздо. Паразит селиться там, де великий має в душі маленькі зранені закутки.
Котра з усіх сутніх натур найвища, а котра — найниціша? Паразит — найниціша натура, одначе найвищий за натурою годує найбільше паразитів.
Саме душа, що може підійматися найвище, може й опускатися найнижче,— як не сидіти на ній найчисленнішим паразитам?
Саме найширша душа, котра може заходити якнайдалі, якнайбільше блукає й метається,— їй найважче уникнути зла, бо задля втіхи вона вдається до випадку;
душа сутня, що поринає в становлення; заможна, що хоче жадати і вимагати,—
що втікає від себе й найкружнішим шляхом наздоганяє себе; душа наймудріша, котру глупота підмовляє найлагідніше,—
котра любить себе найдужче, в котрій усе має свої потоки і протитечії, свій приплив і відплив,— як у найвищій душі не гніздитися найгіршим паразитам?
20
О брати мої, хіба я жорстокий? Проте я кажу: що падає, те слід іще й штовхнути!
Все сьогоденне — падає і занепадає: хто б узявся стримати! Проте я — я хочу його ще й штовхнути!
Чи знана вам утіха — скочувати камені в урвища? Погляньте на нинішніх людей: як вони скочуються в мої глибини!
Я — лише прелюдія до кращих гравців, брати мої! Я — приклад! Робіть за моїм прикладом!
А кого ви не навчите літати, того навчіть — швидше падати!
21
Я люблю відважних — та не досить бути рубакою, слід ще знати, на кого вихоплювати меч!
Часто потрібно більше відваги, щоб стриматись і обминути,— і цим зберегти себе для гіднішого ворога!
Вам слід мати тільки таких ворогів, котрих ви б ненавиділи, а не тих, що варті лише зневаги,— іи повинні пишатися своїм ворогом (цього я вже колись учив).
Ви повинні зберегти себе, друзі мої, для гіднішого ворога,— тому вам слід чимало обминати.
Надто численну наволоч, що волає вам у вуха про народ і народи.
Бережіть свої очі в чистоті від їхніх «за» і «проти»! Там багато справедливого, чимало несправедливого,— хто зазирне туди, спалахує гнівом.
Зазирнути, рубонути — чи багато розуму треба? Тому йдіть краще в ліси й укладіть меч у піхви!
Простуйте своїми шляхами! А народ і народи нехай простують своїми — воістину темними, де не світить жодна іскра надії!
Нехай крамар владарює там, де з усього, що має блиск, блищить тільки крамарське золото! Часи королів минулися,— те, що сьогодні зветься народом, не варте ніяких королів.
Дивіться лише, як ці народи тепер самі наслідують крамарів,— визбирують найменші вигоди з будь-якого сміття!
Вони засідають один на одного, щось підглядають один в одного — це зветься «добросусідством». О щасливі далекі часи, коли народ казав собі: «Я хочу над народами панувати!»
Адже, брати мої, панувати повинно найкраще,— найкраще й жадає влади! А де вчення звучить інакше, там — бракує найкращого.
22
Коли б отим хліб діставався задурно,— леле! — про що кричали б вони! Справжня пожива для їхніх балачок — прожиток, і нехай він дається їм важко!
Це хижі звірі: у їхньому слові «гарувати» вчувається «грабувати», а в «заробити» звучить «задурити»! Тому нехай дається їм важко!
Тож їм слід стати завзятішими хижаками — хитрішими, розумнішими, людиноподібнішими,— бо, власне, людина — це найзажерливіший хижак.
Людина вже пограбувала чесноти в усіх звірів,— тобто з усіх звірів людині довелося найважче.
Вище за неї тільки птахи. А якби людина ще й уміла літати,— леле! — куди б тільки не залітала її хижацька хіть!
23
Мені хочеться бачити чоловіка й жінку такими: одного — вправним у війні, другу — в народженні дітей, та обох — вправними в танцях головою й ногами.
Нехай буде змарнований для нас той день, коли ми жодного разу не танцювали. Й нехай у нас вважається облудною будь-яка істина, в котрій хоч раз не лунав сміх!
24
Ви берете шлюби — пильнуйте, щоб не були вони поганим добором. Ви квапитеся рушити, і звідси наслідок — порушення шлюбу!