Твори в 4-х томах. Том 2

Увесь гурт пританцьовував, в такт приплескуючи долонями, із грудей вихоплювались протяглі, хрипкі, ніби рикання лева, крики, які означали приблизно: «От так Мама! От так Мама! От так Мама!»

Швидкоокий білувальник підняв Маму вгору, велет-кухар і слуги підхопили її, інші товпилися довкола, випростуючи руки, щоб бодай підтримати її; пританцьовуючи, всі обійшли довкола багаття й попрямували до нашого намету, співаючи:

— От так Мама! Ха! Ха! Ха! От так Мама! Ха! Ха! Ха!

Вони виконували танок і‘ пісню про лева, наслідуючи його глухий задишливий рик."Біля намету вони опустили Маму на землю і кожен соромливо потис їй руку, провідники й слуги казали: «М'узурі, мемсаїб», а М'Кола й носії — «М'узурі, Мама»«вимовляючи це з особливим почуттям.

Пізніше, коли ми сиділи на стільцях біля вогню зі склянками віскі, Старий сказав моїй дружині:

— Це ви застрелили лева. М'Кола вб'є кожного, хто скаже, що не ви.

— Знаєте, мені вже здається, ніби його й справді застрелила я, — відповіла Мама. — Не уявляю, як би я почувала себе, коли б справді сталося так. Запишалася б далі нікуди. Як чудово почувати себе переможцем!

— Добра наша Мама! — мовив Карл.

— А я певен, що його застрелила саме ти, — сказав я.

— Ну, годі про це! Мені приємно навіть від того, що всі так думають. Знаєте, мене вдома ніколи ще не носили на руках.

—' В Америці дуже невихований народ, — сказав Старий. — Просто дикуни.

— Ми відвеземо вас на острів Кі-Уест, — мовив Карл. — Бідолашна наша Мама!

— Годі вже про це, — попросила Мама. — Я надто розчулена. Може, їх слід щедро винагородити?

— Вони старались не для цього, — відказав Старий. — Однак, мабуть, непогано б дати їм щось із нагоди свята.

— Я ладна дати кожному купу грошей, — сказала Мама. — Адже ж це так приємно почувати себе переможницею!

— Добра наша Мама, — мовив я. — Та ти ж справді вбила лева.

— Ні, я схибила. Навіщо ти дуриш мене? Дай мені просто втішатися перемогою.

У всякому разі, М'Кола довго не визнавав мене. Поки Мама не використала свою ліцензію цілком, вона була його улюблениця, а ми просто люди, що лізуть не в своє діло, заважаючи Мамі полювати. Та коли її ліцензія вийшла і вона вже більше не ходила на полювання, М'Кола зовсім втратив цікавість до неї. А коли ми почали гасати за куду й Старий щоразу залишався в Таборі, посилаючи Чаро з Карлом, а М'Колу зі мною, то М'Кола втратив повагу до нього. Звичайно, тільки на якийсь час. М'Кола був зброєносцем Старого, його почуття до нас були сьогодні такі, а завтра інші і тільки після довгого часу спільних; переживань могли стати більш постійними. Однак у наших стосунках щось уже змінилося.