Твори в 4-х томах. Том 2

— Мені цікаво вас слухати. Звичайно, я не з усім згоден,

— Ну, звичайно.

'і'ч — А може, вип'ємо по чарці? — спитав Старий. — Вам не здасться, що чарка тут зарадить?

— Ні, ви спершу скажіть мені, що саме, що конкретно за-лапащає письменників?

Я вже стомився від цієї розмови, яка перетворилась на інтерв’ю. Ну, гаразд, дам йому інтерв'ю, і кінець. Тепер, перед сніданком будувати фрази із тисячі невловних понять — це казна-що!

— Політика, жінки, спиртне, гроші, честолюбство. І так само відсутність політики, жінок, спиртного, грошей і честолюбства, — глибокодумно відповів я.

1 — Ну, тепер воно й справді все ясно, — зауважив Старий. — Тільки-от спиртне… Ось чого я не розумію. Це завжди видавалось мені безглуздим. Як на мене, це слабкість характеру.

— Це просто спосіб завершити день. У цьому є свої переваги. Скажіть, вам ніколи не хотілось змінити свої погляди?

— Давайте по одненькій, — сказав Старий. — Агов, М’Венді!

Старий ніколи не пив до сніданку, хіба що забувшись, і я розумів, що він намагається порятувати мене,

— То давайте всі вип'ємо, — запропонував я.

— Я не п'ю, — відказав Кандіскі.— Піду до машини й принесу свіжого масла на сніданок. Щойно з Кандоа, несолоне. Чудове масло. А ввечері посмакуємо на солодке однією віденської) стравою. Мій кухар навчився добре готувати її.

Він відійшов, і моя дружина сказала:

— Ти говорив страшенно глибокодумно. Що ти там казав про жінок?

— Яких жінок?

— Ну, коли говорив про жінок.

— Нехай їм біс! — відказав я. — Це ті, з якими зв'язуєшся, коли буваєш напідпитку.

— То он що ти тоді робиш!

— Та ні.

— Я не зв'язуюсь ні з ким, коли п’яна.

— Ну годі, годі,— сказав Старий. — 3 нас ніхто ніколи не буває п'яним. Господи, як цей чоловік любить побалакати!

— Після бвани М'Кумби він ще не мав нагоди виговоритись.

— На мене напала словесна дизентерія, — мовив я.

— А як бути з його ваговозом? Чи витягнемо ми його на буксирі, не поламавши нашого?

— Та витйгнемо, — сказав Старий. — Коли наш повернеться з Хандені.

Потім, коли ми сиділи під зеленим тентом у затінку розлогого Дерева і під приємнимй повівами вітерцю уминали свіже масло, січеники з м'яса газелі й картоплянё пюре, зелену кукурудзу

та консервовані фрукти на солодке, Кандіскі сказав нам, чому в цьому краю так багато вихідців зі Східної Індії.

— Бачите, під час війни сюди було перекинуто індійські війська. їх вивезли з Індії, бо англійці боялись нового заколоту* Вони запевнили ага-хана, що оскільки індійці воюють в Африці, то можуть вільно селитися тут і приїжджати в справах. Вони не можуть порушити обіцянки, й індійці перебрали країну від європейців до своїх рук. Вони тут нічого не купують і відсилають усі гроші до Індії. Коли вони заробляють купу грошей і вертають додому, то на їхнє місце наїжджають бідні родичі І далі грабують країну.