Чорний лабіринт. Книга друга

Доктор Леон Гарліг (він же Левко Гарлига) з дружиною Марійкою і сином Степанком займали просторе, гарно умебльоване помешкання в будинку поблизу Гесінгбангофа. Цей район не належав до фешенебельних, однак тут проживали люди з твердим достатком. Мюнхенський обиватель вважав доктора Гарліга людиною грошовитою, скромною і досить вихованою. Ходили чутки, що він із судетських німців, яких війна викинула з насиджених маєтків. Проте хто хоч раз бачив цього породистого пана з дружиною і малолітнім сином, ніколи б не сказав, що ураган війни торкнувся цих заможних людей своїм руйнівним подихом. У такий непевний час одважитись мати дитину міг лише той, хто був цілком упевнений у завтрашнім дні. Та, власне, чого тривожитись за майбутнє комерсантові Гарлігу, власникові великої рибної фірми в Аусбургу.

Крім дверей з табличкою «Доктор Гарліг, комерсант», до покоїв Левка Гарлиги вели ще двері конспіративні. Довірені особи могли проникати в помешкання просто з аптеки, яку утримував власник готелю «Сен-Готард» містер Дайн.

Левко Гарлига, як і чоловий провідник, походив з поповичів. Батько мав досить грошей і пробував учити сина. Коли Левка вигнали з семінарії, старий послав його на кілька років до Відня. Однак науки не йшли йому до голови. Єдине, що цікавило молодого поповича — жінки. Тут йому рівних не було. За лічені хвилини міг обкрутити будь-яку молодичку. Вдачі був легковажної, все від нього одскакувало, як від стіни горох. Зате наука подобатись жінкам сама йшла до нього.

Можливо, цей порожній душею попович так і скакав би цапом од жінки до жінки, якби не трапилась на його шляху Мицикова Марічка. Через неї дотяг до нього і той упир з сірими, як у кобри, очима. Попервах мучився, коли до його жінки, не криючись ні від нього, а ні від інших, почав учащати чоловий, але потім звик. Уже не звертав уваги на тих, хто по закутках кепкував з нього. Мав від свого сумнівного становища неабиякий зиск. Рибна фірма в Аусбургу дісталась йому, як посаг за жінкою, що довгі роки була коханкою Бандери. Подейкували, що й диплом доктора недовчений попович отримав з рук провідника. Слава богу, того добра на чорному ринку було доста.

Конспіративна квартира на розі Міллер- і Корнеліус-штрассе правила водночас і за таємний офіс організації, де провідник приймав потрібних йому людей. А коли того вимагали обставини, залягав на дно і лежав там пічкуром, відпочиваючи від «трудів праведних» і навіть від власної дружини Слави, що саме в цей час готувалася втретє стати матір'ю.