Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова
- Автор: Сендс Філіп
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-440-0
- Переводчик: Павло Мигаль
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова». Краткое содержание книги:
Чому Львів став точкою відліку сучасного міжнародного права? Який стосунок до цього мають найвидатніші юристи-міжнародники Лаутерпахт і Лемкін, чиї зусилля привели до того, що терміни «злочини проти людяності» та «геноцид» включили до суду у Нюрнберзі? Вибудовуючи потужну подорож-медитацію, у якій на шляху пам’яті злочини й провини залишають шрами у поколіннях, з прогалинами, що завжди будуть таємницями інших, автор врешті знаходить й для себе несподівані відповіді на питання про свою сім’ю.
У цій книжці — спроба поговорити про минуле, в ній відчитаєте водночас історичну детективну історію, історію родини й законний трилер, у якому Філіп Сендс подорожує між минулим і сьогоденням, переплітаючи кілька історій в одне ціле.
Жінка вказала мені на інші рядки, «До римлян», 10:1: «Браття, бажання мого серця й молитва до Бога за Ізраїля на спасіння».
Розамунда вважала, що саме ці рядки підштовхнули міс Тілні до усвідомлення своєї місії у тому, щоб працювати з єврейським народом, «аби навернути їх до Христа». Я розумів, чому вона вагалася. Думка про те, що міс Тілні керувалася релігійною ідеологією, могла б образити мене. У неї не було жодних причин хвилюватися.
Том Чепман схвалив моє детективне розслідування. Він вірив, що внутрішнім імпульсом міс Тілні було людське співчуття, вкупі з твердою вірою — як і в інших членів Серрей Чепл — у біблійний вираз «Перше ж юдеєві». Його попередник Девід Пантон сприймав буквально тлумачення послання до римлян, яке вказувало на глибоке співчуття євреям та їхню вирішальну роль у здійсненні Божого задуму. Том вважав, що це було повною протилежністю кредо нацистів.
«Апостол Павло, — пояснював Том, — казав, що потрібно демонструвати свою віру в Бога як християнин, виявляючи єврейському народові співчуття і доброту».
Чи міс Тілні їхала до Відня з надією, що ця дитина стане християнином? Питання делікатне. «Вона захоплювалася єврейським народом і мала бажання робити добро тим, хто був у боротьбі, — продовжував Том, — і це у поєднанні з богословською позицією підвищує чутливість». Тоді це суміш співчуття і теології?
Так, але головною мотивацією було співчуття, приправлене теологічним елементом. «Вона знала про переслідування євреїв у Німеччині та Австрії, і її позиція була цілком протилежна антисемітизмові, який домінував у Німеччині».
Я розумів, що послання Павла до римлян має розбіжності в оцінках не лише через те, що йдеться про такі теми, як гомосексуальність і права жінок у церкві. Я також розумів, що воно має велике значення в сенсі пророцтва, що Христос не прийде на землю знову, поки не навернуться євреї, що друге пришестя відбудеться лише тоді, коли усі євреї приймуть єдиного Бога. У цьому й полягала проблема для міс Тілні, чия християнська доктрина вказувала на те, що спасіння — це справа особиста, що кожен єврей має вирішувати, як діяти, лише за себе, а не за всіх. Тож на її долю випало багато роботи внаслідок розколу між Мартіном Лютером і Католицькою церквою під час Реформації. Головну увагу було зосереджено на тлумаченні Святого Письма, яке вказує на сумління окремої особи, відкидання групи.
«Це був початок нашої ідеї індивідуума у сучасному світі, — пояснював один теологічно підкутай знайомий, — це витоки сучасних прав людини, фокус на особистості».
Як і Том Чепман, я розумів, що мотивація міс Тілні виходила за межі ідеології. Її записи, рішення перебратися до Парижа, той факт, що вона розмовляла арабською і французькою, — все вказувало на щось більше. У своїх враженнях про відвідування мечеті вона зауважила красу храму і окремих людей, яких вона зустріла. Вона була ідеологічно впевнена у речах, в які вірила, але ці питання не зробили її сліпою до нюансів і різноманіття життя, до індивідів, які думали інакше, ніж вона, і вона хотіла бути з ними.
Міс Тілні була чуйною жінкою, а не ідеологом, який дбає лише про своє місіонерське завдання. Вона не просто переховувала людей, а докладала особливих зусиль, щоб їм у цьому допомогти. «Люди здатні на великий героїзм тоді, коли пристрасно у щось вірять, — висловилася моя подруга, коли я розповів їй цю історію. — Абстрактних принципів недостатньо для героїзму; має бути щось, що дає емоційну і глибоку мотивацію».
IV
Лемкін
[H]апад на національну, релігійну та етнічну групу має бути визнано міжнародним злочином.{262}