Її ім’я було Татьяна

Электронная книга - «Її ім’я було Татьяна». Краткое содержание книги:

Віктор Суворов (Володимир Рєзун) — письменник, історик, дослідник, у минулому — розвідник, капітан ГРУ. Автор історичних бестселерів «Криголам», «Акваріум», «День “М”». Ворог Радянського Союзу, заочно засуджений до розстрілу. Персона нон ґрата в пострадянських країнах. «Її ім’я було Татьяна» — це найсвіжіший твір автора, який українці мають змогу прочитати одними з перших у світі. Як і чому генерал Жуков скинув ядерну бомбу на власну армію та підірвав власний лінкор? Як Хрущов прийшов до влади? Як Радянський Союз уник китайського варіанту модернізації соціалізму? Чому збирався закидати Європу ядерними бомбами і захопити її?.. Відповіді на ці та багато інших питань ви знайдете в цій книзі. Книга є першою з трилогії «Хроніка “Великого десятиліття”». Книга друга — «Облом» (планується до видання найближчим часом), третю книгу «Кузькіна мать» видано у 2012 році.

Перейти на страницу:

Розділ 17

Навчання на Тоцькому полігоні наша рідна пропаганда описує з двох полюсів.

Або видатне досягнення, і тільки великий Жуков був здатен на такий подвиг!

Або жахливий злочин, і тільки мерзотник Берія був здатен на подібне лиходійство!

Коротше кажучи, якщо досягнення, то спасибі Жукову, якщо злочин, то винен хто завгодно, крім Жукова.

Ось вам приклади.

Герой Радянського Союзу, маршал бронетанкових військ Лосик кипить захопленням від звершень Жукова:

«Він зробив, по суті, переворот в оперативній та бойовій підготовці. Під його керівництвом у вересні 1954 року на Тоцькому полігоні вперше було проведено військові дослідні навчання з практичним застосуванням ядерної зброї.»

(Червона зірка. — 1996. — 28 грудня)

Ось протилежний підхід:

«Вибір місця випробування був не помилковим — він був злочинним. Важко на просторі в одну шосту земної суші знайти більш населений регіон, ніж область між Волгою та Уралом. Так само, як важко обрати для зараження більш родючий ґрунт або таку красиву річку, як Самара, довжина якої 600 кілометрів і яка у самому місті Самарі з населенням понад мільйон жителів вливається до кращої магістральної річки Європи — Волги, річки, в якій із задоволенням купалися «вожді» країни, які приїхали на навчання. Після вибуху нікому з них на думку не спало у ній освіжитися.

Назвемо поіменно державних діячів, які відіграли вирішальну роль у визначенні місця вибуху: Л. П. Берія, М. О. Булганін, Л. М. Каганович, В. М. Молотов, Г. М. Маленков.»

(Ядерний удар по Росії завдала Радянська Армія 45 років тому // Літературна газета. — 1999. — 15 вересня).

Отже, ядерний вибух на Тоцькому полігоні — велике звершення. Жуков — найвизначніший військовий геній. Це він вибирав наймальовничіші місця Росії, найродючіші ґрунти. Це його голову осяяла велика ідея випробовувати на людях! І не було в нього ні помічників, ні заступників, ані начальників. Усе робив сам! Слава йому! І на Тоцькому полігоні меморіальну дошку пригвинчено: «Під особистим керівництвом Жукова».

Або ядерний вибух на Тоцькому полігоні — мерзенний злочин. Але винна банда мерзотників: Берія, Булганін, Маленков, Каганович, Молотов. Це вони здійснили злочин.

А Жукова в списку негідників чомусь немає. Хоча Жуков офіційно був керівником навчань.

І це при тому, що Берію було заарештовано 26 червня 1953 року, більше ніж за рік до вибуху, і розстріляно 23 грудня 1953 року о 19 годині 50 хвилин — майже за дев’ять місяців до вибуху.

Відкриваємо мемуари Жукова й читаємо, як сам Великий Стратег оцінює свої забави у вересні 1954 року.

Він їх ніяк не оцінює. Не згадує і не розмірковує. Немає в мемуарах і слова про ці навчання.

Захисники Жукова обписали Інтернет розрахунками рівнів радіації, скреслили графіками стрімкого падіння цих рівнів.

Цих громадян присадимо запитанням: а чому матеріали навчань засекречені? Хтось у Кремлі через 60 років усе ще сподівається скористатися набутим досвідом? Хтось усе ще планує жбурнути «Татьяну» з Ту-4 і проривати фронт «західних»?

І чому з учасників навчань зажадали письмових зобов’язань зберігати таємницю двадцять п’ять років? Навіщо її зберігати? Поміркуймо, що міг розповісти учасник навчань? Що вони відбулися? Так цього ніхто й не приховував. На навчаннях були присутні представники шістнадцяти іноземних держав. З бетонних бункерів вони через темні скельця перископів спостерігали за подіями. Усіх їх перед навчаннями з обстановкою ознайомили: там ось «західні», тут — «східні», прориватимемо оборону в напрямку до епіцентру, танків — стільки-то, гармат — ось стільки.

Через три дні ТАРС в офіційному повідомленні сповістило світ про проведені навчання. Тож про яку таємницю після цього йдеться?

Що іще міг розповісти учасник? Що бомба має жахливу руйнівну силу? А хто цього не знає? Припустімо, один учасник навчань проговорився, розповів комусь, що після вибуху утворюється вогняна куля, що світлове випромінювання і тепловий імпульс спалюють будинки й дерева, оплавляють танкову броню, що ударна хвиля руйнує на друзки будь-які будови, плющить танкові корпуси та зриває башти. Припустімо, хтось почув це і ще комусь проговорився, зрештою, ця інформація стала відома ворожим розвідкам. Запитання: так невже ворогам вона в новину?

Перейти на страницу:

Сюжет

Атмосфера

Главный герой

Общее впечатление

Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)

Не работает?