Її ім’я було Татьяна
- Автор: Суворов Виктор
- Язык: украинский
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Її ім’я було Татьяна». Краткое содержание книги:
На навчаннях цілимось у центр хреста. На війні куди будемо цілитися?
Отже, якщо використання тихохідного поршневого Ту-4 — це показуха, то використання кола і хреста — це подвійна показуха. Показуха у квадраті (ледве не сказав «у колі»).
4
Але й це ще не все.
З першого заходу екіпаж майора Кутирчева цілі не виявив.
«Татьяну» скинули під час другого заходу.
Який супротивник на війні дозволив би тихохідному поршневому літаку кружляти над своїм переднім краєм?
Для скидання бомби було обрано два найкращі екіпажі ВПС. З 12 серпня (місяць!) вони літали одним маршрутом і метали болванки в те саме коло. Після численних спроб під час тренувань обидва екіпажі домоглися того, що інертна бомба, яка за формою та вагою дорівнювала «Татьяні», лягала із середнім відхиленням 40–50 метрів від центру цілі.
Але як на війні найкращий екіпаж із такої висоти влучив би у ціль без десятків попередніх тренувань?
До речі, дівчина виявилася примхлива, з характером. 14 вересня 1954 року норовиста «Татьяна» в білий круг не лягла, незважаючи на всі тренування.
Бомба відхилилася на 280 метрів на північний захід від центру цілі.
5
Підготовка до військових навчань такого розмаху в Радянській Армії в усі часи звалася балетом. Ваш покірний слуга за 13 років брав участь у військових навчаннях «Дніпро». Правда, того разу обійшлися без справжньої бомби. Однак рівень показухи — майже як у Жукова на Тоцькому полігоні.
У вересні 1967 року під час навчань було зведено понтонний міст через Дніпро. Мостом могли одночасно рухатися і автомашини, і залізничні ешелони. Їх туди й пустили. Видовище приголомшливе.
Проте одна деталь псувала картину: під паровозом міст помітно прогинався, а під вагонами — ні. Чому так? А тому, що вагони були порожніми. У всьому ешелоні не було жодної відкритої платформи. Всі вагони криті. Пустити порожні платформи — значить враження нівелювати. А якщо вагони криті, то створюється ілюзія справжнього навантаженого потяга.
Поруч із потягом рухалася колона автомашин. Але жодна машина не трималася поруч із паротягом — під ним і так був жахливий прогин. Машини йшли тільки поруч із вагонами. Цікаво, що і машини гнали не будь-які, а з будками, щоб створити враження, що вони теж щось везуть. Але якби вагони й машини завантажили, міст провалився б.
Навчання «Дніпро» проводили на честь майбутньої 50-ї річниці Жовтневого перевороту. Радянський Союз звично грав надувними м’язами. Натяк: якщо ми підемо вперед, то вас, буржуїни, жоден Рейн не врятує. Ми форсуємо будь-яку перешкоду загальновійськовими й танковими арміями, тут-таки в лічені години зведемо мости, зокрема й залізничні.
Своїм досвідом я поділився в книзі «Розповіді визволителя».
Дехто, не бравши участі в тому балеті, висловив сумнів: чи можливо так нахабно обдурювати недосвідчених глядачів?
Можливо, громадяни. У нас усе можливо. Кожен сам може переконатися. Світлини тієї показухи існують в достатніх кількостях. Їх ніхто не ховав.
А от матеріали навчань у Тоцьких таборах будуть таємними й за шість десятків років. Нашим стратегам є що ховати.
6
Проблеми почалися задовго до навчань. Літо в Поволжі та на Південному Уралі буває лютим. Кожен день у сухому степу — далеко за тридцять. Десятки тисяч людей зібрали в гігантському таборі. Тренування до сьомого поту. Балет — він і є балет. Забезпечити всіх чистою водою неможливо. Тому перша біда — дизентерія. Вона мучила табір уже в липні. Але ж не скасовувати через якусь дизентерію захід, який готували впродовж багатьох місяців, витрачаючи значні кошти.
До речі, кимось оголошено, що в навчаннях брали участь 45000 солдатів і офіцерів. Найпростіші підрахунки дають інший результат.
45000 — це сторона, що веде наступ (не забудемо потужне підсилення 128-го корпусу, зібране з різних військових округів, включно з артилерійською дивізією, артилерійською й інженерною бригадами та безліччю дрібніших частин).
Однак, крім наступальників, були й ті, хто мав їх зупинити. За п’ять кілометрів від епіцентру в обороні стояв 7-й стрілецький корпус у складі двох дивізій з підсиленням. Тим, що оборонялися, необхідно було в окопах, траншеях і бліндажах пережити ядерний вибух у безпосередній близькості від себе. Крім цього, «бути готовими закрити пролом в обороні, що утворився внаслідок ядерного удару» (Червона зірка. — 1992. — 9 липня).