Її ім’я було Татьяна

— Чи не злобний наклепник таке вигадав? — Ні! — це повідомляє центральний орган Міністерства оборони РФ.

Не все на тих навчаннях робилося через голову.

Напередодні навчань усім учасникам видали зі складів новеньке обмундирування і нове взуття.

Здавалося б, нехай у старому відвоюють день, скинуть з себе, вимиються, одягнуться в нове.

Але ні. У нове переодягли і перезули напередодні. У новому бійці і командири пішли через епіцентр. Потім у цих штанях, у цих новеньких гімнастерках, у цих рипучих чоботях вони поїхали до своїх гарнізонів. Невдовзі — і на дембель. Бо для більшості дембель виявився достроковим.

Учасників постригли наголо ще за два місяці до навчань і потім стригли постійно. Деякі медики вважають, що краще б їм воювати волохатими, але відразу після навчань усіх постригти, добре помити, одягнути і взути в усе нове й відвести подалі від цих клятих місць.

Але швидко розосередити десятки тисяч людей і тисячі машин, використовуючи невеликі залізничні станції в районі Тоцького полігону, було неможливо. Табір, поступово згортаючись, стояв до кінця жовтня. Відразу після навчань військами знову поповзла дизентерія. Але раптом лікарі зрозуміли, що разом одночасно поширюється ще якась хвороба, що схожа на дизентерію, але нею не є.

Хворих вивозили з Тоцького полігону в наспіх розгорнуті польові шпиталі в районі Чкалова. Бо у Чкалові — штаб Південно-Уральського військового округу і тилові установи, включно зі шпитальною базою.

Однак під час розгортання польових шпиталів не врахували один нюанс. Уранці 14 вересня у момент підходу носія до цілі напрям вітру змінився. Після вибуху, усупереч прогнозам, радіоактивну хмару понесло не в голий степ, а в напрямку міста зі славною назвою Чкалов. Радіоактивні опади випадають не суцільним шаром, а плямами — великими й малими. Усе на-чебто чисто, потім раптом за пару сотень кілометрів від епіцентру в чарівному гайку — радіоактивна сунична галявина. Або джерельце. Або струмочок. І знову чисто.