Її ім’я було Татьяна
- Автор: Суворов Виктор
- Язык: украинский
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Її ім’я було Татьяна». Краткое содержание книги:
7
Той, хто готується до оборонної війни, не має проривати оборону супротивника ядерними вибухами. На жодному етапі війни. Якби Жуков і Хрущов були стурбовані загрозою ворожого вторгнення, то слід було оголосити: «Ми дуже слабкі, дуже полохливі, тому б’ємо раз. Але сокирою. Між очі».
І тоді не буде ні Парижа, ні Лондона, ні Бонна, ані Франкфурта, що на Майні.
У другій половині XX століття з’явилася можливість розгрому супротивника без злому його оборони. Нехай він обороняється! А ми ядерними ударами знищимо його столицю, зруйнуємо промисловість і транспорт.
Однак Жукову не треба було руйнувати ворожі міста, залізничні вузли, порти й заводи.
Треба було їх захоплювати.
Наше завдання — не захист Радянського Союзу, Східної Німеччини, Польщі та Чехословаччини від клятих ворогів шляхом примусу агресора до миру.
Наше завдання — захоплення Центральної та Західної Європи.
Тільки в цьому випадку потрібно прорвати оборону американських, західнонімецьких, французьких, британських й інших військ у Центральній Європі.
Зламувати фронт супротивника ядерними вибухами потрібно тільки в ситуації, коли ми напали на Західну Німеччину. Причому не з метою її нейтралізації чи знищення, а з метою окупації.
Для жодних інших варіантів війни, крім визвольного походу в Західну Європу, досвід навчань на Тоцькому полігоні не був прийнятним і придатним.
Жуков мав на увазі захоплення Західної Німеччини. Далі — Франції. Цього ніхто не приховував тоді, як не приховують і зараз. Саме так високочолі із захопленням пишуть у наукових трактатах: місцевість для навчань добирали таку, як у Західній Європі.
Офіційні історики закликають мене писати історію, спираючись лише на документи.
У цьому заклику проблискує свята віра у те, що автори документів ніколи не брехали. Однак ось приклад. За Сталіна в період масових розстрілів було введено формулу: «Десять років без права листування». Людей убивали, а родичам повідомляли, що сидить. Якщо за десять років про нього згадували, то на запити приходила відповідь: «Помер в ув’язненні від нежитю». І зі стелі ліпили дату смерті.
Документів таких — маса. І вони офіційні. Їх видавали найповажніші урядові організації, що існували з єдиною метою — зміцнювати соціалістичну законність.
Навчання на Тоцькому полігоні — це ще один далеко не останній приклад свідомої та масової фальсифікації документів. Влада відгородилася від наслідків свого злочину подвійною стіною, зобов’язаннями учасників мовчати та фальшивими документами.
Жертвам забав Жукова наказали мовчати під страхом притягнення до кримінальної відповідальності. А коли дозволили говорити, то із цих бідолах зажадали документальних підтверджень участі в тих подіях.
Проте в документах участь не зафіксовано. Документи свідчать про те, що всі учасники на той час були в Сибіру, на Алтаї, на Далекому Сході.
Складно не погодитися з моїми критиками: «Писати слід тільки на основі документів». Проте всі матеріали навчання на Тоцькому полігоні всупереч законодавству Росії засекречено ось уже шість десятків років.
«Деякі документи залишаться недоступними на століття, якщо це стосується державної чи особистої таємниці» — так 22 квітня 2008 року заявив у Культурному центрі ФСБ завідувач відділу історії воєн і геополітики Інституту загальної історії РАН доктор історичних наук, професор Ржешевський.
Та чи є сенс зберігати документи Тоцьких навчань як велику державну таємницю?
Звісно, є! Держава вчинила злочин проти власної армії та власного народу. Державний інтерес у тому, щоб змусити істориків писати тільки правду й тільки спираючись на документи, до яких у найближчі 200, 300, а то й 700 років нікого не допустять.
Чи є сенс зберігати документи Тоцьких навчань як чиюсь особисту таємницю?
Авжеж! Жуков — видатний стратег, знати про його особистий унесок у злочини проти власного народу нам не потрібно. Тому і з цього погляду краще до документів нікого не підпускати століттями.
Розділ 18
1
Але для чого Жукову треба було звільняти Західну Європу?
Для самооборони.
Для того, щоб зберегти Радянський Союз, який не міг довго існувати поряд із нормальними країнами.