Метаморфози

421] Келих узяв у правицю Тесей, не чекаючи лиха, 422] й тут на руків ї меча запримітив здивований батько 423] Знак свого роду — й злочинний напій з—перед уст йому вибив. 424] Та врятувалась Медея закляттями — в хмару пірнула. 425] Батько, хоч як ізрадів, що живим його син залишився, 426] Довго був наче не свій, аж не вірив, що міг мимоволі 427] Руку на сина здійнять. Уже вівтарі роздуває, 428] Щедро складає безсмертним дари. Розсікають сокири 429] Шию могутніх биків; на рогах у них — стрічки жертовні. 430] Жоден день перед тим так осяйливо для Ерехтідів, 431] Радісно так не заблис. До гостини сідають вельможі 432] Й простий народ. За вином, що людей звеселяє, по колу 433] Пісня пішла: «Гомонить про діла твої славні, Тесею, 434] Весь Марафон, зачудований кров ю бика — Мінотавра. 435] Те, що спокійно за плугом іде селянин кроміонський,— 436] Також заслуга твоя. Завдяки тобі край Епідавра 437] Бачив, як велет, озброєний києм, упав — син Вулкана. 438] Бачили мертвим Прокруста жорстокого хвилі Кефіса. 439] Як поваливсь Керкіон,— Елевсін це побачив Церерин. 440] Впав і Сі ніс, що для зла застосовував рук своїх силу: 441] Стовбури він нагинав; до землі, було, схилить верхів я 442] Сосни, щоб ген розметать пошматоване тіло людини. 443] До Алкатої, до стін лелегейських безпечний провадить 444] Шлях, коли згинув Скірон. Лиходія розсіяні кості 445] Ні суходіл, ані хвиля морська не схотіли прийняти. 446] Довго ще, кажуть, їх вітер носив, поки з часом не стали 447] Скелями; й досі така ж у них назва: Скіронові скелі. 448] Та, коли б ми твої вчинки й літа зрахувати взялися,— 449] Подвигів більше було б, ніж років. Ми за тебе, могутній, 450] Купно благаєм богів. Піднімаємо келих — за тебе!» 451] Схвально на слово те люд одгукнувсь, і розлігся в палаці 452] Гомін. Кутка не було, де б смутились, у цілому місті.