Метаморфози

179] Трьох бракувало ночей, щоб у місяця, круг утворивши, 180] Роги докупи зійшлись. А як тільки в високому небі 181] Повня повисла, широкі моря озираючи й землі,— 182] З дому босоніж виходить вона, розпустивши на плечах 183] Довге волосся своє, і в широкій, по п'яти сорочці 184] Непідперезана, без супровідниць у ніч безгомінну 185] Кроком непевним іде. І людей, і пернатих, і звірів 186] Спокій глибокий окрив. Не рухнуться кущі; мов поснулі, 187] Стихли верхів'я дерев, заніміло й повітря вологе. 188] Тільки зірки мерехтять. Ось до них тоді, звівши долоні, 189] Тричі вона повернулась і тричі, з потоку черпнувши, 190] Буйне волосся змочила, й потрійний із уст її злинув 191] Оклик. Торкнувшись коліном землі, почала вона: «Ноче, 192] Всіх таємниць охороннице вірна, що з місяцем ясним 193] Денне чергуєте світло з нічним! Триголова Гекато, 194] Ти, що в усіх моїх справах обізнана й радо приходиш 195] На допомогу мені! Заклинання, мистецтво чаклунське! 196] Земле, що трави ростиш чарівні й чаклунам їх даруєш! 197] Подуви неба, вітри, крутосхили, річки та озера! 198] Всі лісові, всі нічні божества — на мій голос озвіться. 199] З вашої ласки до витоків можу річки повертати, 200] Щоб дивувать береги. Розхвильоване море вспокою, 201] В тихому — хвилю зіб ю заклинаннями. Небо й очищу, 202] Небо й у хмари впов'ю. Розжену вітровії — і скличу. 203] Пащі гадюк, проказавши слова чарівні, розкриваю. 204] Камінь, що мохом поріс, і дуби вузлуваті я зрушу 205] З місця, й дрімучі ліси. Повелю — і здригаються гори, 206] Стогне земля, а з—під плит надмогильних привиддя зринають. 207] Стягую, місяцю, навіть тебе, хоч темеською міддю 208] Блиск повертаю тобі. Колісниця вогненного Сонця 209] Блідне від слова мого; від отруйного зілля — Зірниця. 210] Ви полум яних биків усмирили і зігнутим плугом 211] Шию, що досі в ярмі не була, їм додолу пригнули. 212] З вашої волі себе ж перебили мужі змієродні. 213] Ви охоронця безсонного сном подолали — і руно, 214] Сторожа перехитривши, в міста переправили грецькі. 215] Сік мені нині потрібен такий, щоб оновлену старість 216] Він до цвітіння довів, молодечі роки повернувши. 217] Сік цей дасте ви мені. Недарма ж мерехтіли сузір'я 218] І колісницю стрімку, напинаючи шию, дракони 219] Мчали сюди недарма». Й колісниця спустилася з неба.