Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
— І що ти збираєшся з ним робити? Застрелити мене? Тоді решту свого жалюгідного життя ти проведеш у в’язниці.
— Не думаю, — сказав Гульберґ.
Залаченко раптом завагався: а раптом Гульберґ не блефує?
— Вибухне грандіозний скандал.
— Теж не думаю. З’явиться кілька статей, але через тиждень твоє ім’я ніхто вже і не пригадає.
У Залаченка звузилися очі.
— Клята скотина, — сказав Гульберґ з таким холодом у голосі, що Залаченко затремтів, як у пропасниці.
Залаченко почав спускати протез із ліжка, і в цю мить Гульберґ підняв пістолет, цілячись йому прямо в лоб, і натиснув на курок. Залаченка відкинуло на подушку, він кілька разів судорожно сіпнувся і затих. На стіні, позаду узголів’я ліжка, з червоних бризок утворилася квітка. Від пострілу в Гульберґа задзвеніло у вухах, і він автоматично покрутив у вусі вільним вказівним пальцем.
Потім він підвівся, підійшов до Залаченка, приставив дуло йому до скроні і ще двічі натиснув на курок. Йому хотілося переконатися, що клятий мерзотник справді мертвий.
Почувши перший постріл, Лісбет Саландер різко сіла. Плече відразу пронизав сильний біль. Коли пролунали наступні постріли, Лісбет спробувала спустити ноги з ліжка.
Анніка Джанніні, що прийшла перед цим, устигла обмінятися з Лісбет лише кількома словами і тепер сиділа, немов паралізована, намагаючись зрозуміти, звідки доносяться лункі звуки. Реакція Лісбет Саландер змусила її зрозуміти: щось відбувається.
— Лежи і не рухайся! — гукнула Анніка Джанніні. Придавивши долонею груди Лісбет, вона так сильно притисла клієнтку до ліжка, що Лісбет підкорилася.
Потім Анніка швидко перетнула кімнату і прочинила двері. Вона побачила, що дві сестри біжать до палати, що була на двоє дверей далі по коридору. Перша з них різко зупинилася на порозі. Анніка почула її крик: «Ні, припиніть!» — після чого жінка відступила назад, наштовхнулася на другу сестру і вигукнула:
— Він озброєний! Біжи!
Обидві сестри кинулися до сусідньої палати і сховалися там, зачинивши за собою двері. Наступної миті вона побачила, як у коридор вийшов сивий худорлявий чоловік у картатому піджаку. У руці він тримав пістолет. Анніка впізнала його — вони разом їхали в ліфті всього кілька хвилин тому.
Потім їх погляди зустрілися. У нього зробився розгублений вигляд, але він тут же підняв пістолет, спрямував його на Анніку і ступив крок уперед. Вона миттю втягнула голову в палату, зачинила двері і у відчаї оглянулася. Прямо біля неї стояв високий стіл, призначений для медсестер. Анніка ривком підтягла його до дверей і блокувала стільницею ручку.
Почувши позаду ворушіння, вона обернулася і побачила, що Лісбет Саландер знову вибирається з ліжка. Анніка кинулася до клієнтки, обхопила її руками і підняла. Відірвавши електроди і шланг крапельниці, вона перенесла Лісбет до вбиральні і посадила на кришку унітаза, потім обернулася і замкнула двері вбиральні. Після цього вона витягла з кишені жакета мобільний телефон і зателефонувала до поліції.
Еверт Гульберґ підійшов до палати Лісбет Саландер і натиснув на ручку, але вона виявилася заблокована, і йому не вдалося зрушити ручку ні на міліметр.
Він трохи постояв перед дверима в нерішучості. Ясно, що Анніка Джанніні там, у палаті, питання в тому, чи лежить у неї в сумці копія звіту Бйорка. Але двері замкнуто, а виламати їх у нього не вистачить сил.
Одначе до плану це не входило. Ліквідувати загрозу з боку Джанніні — справа Клінтона, а він брав на себе лише Залаченка.
Роззирнувшись на всі боки, Гульберґ побачив, що за ним з різних дверей спостерігають два десятки сестер, пацієнтів і відвідувачів. Він підняв пістолет і вистрілив у картину, що висіла на стіні в кінці коридору, — публіка зникла, немов за помахом чарівної палички.
Кинувши останній погляд на зачинені двері, Гульберґ рішучим кроком повернувся до палати Залаченка і замкнувся, потім сів на стілець і поглянув на російського перебіжчика, що був протягом багатьох років невід’ємною частиною його власного життя.
Хвилин десять він сидів нерухомо, не думаючи ні про що конкретне. Потім він почув галас у коридорі і зрозумів, що прибула поліція. Тоді він востаннє підняв пістолет, приставив дуло до скроні і натиснув на курок.