Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
— Мікке, мені треба працювати. Адже я тепер відповідальний секретар редакції.
— Чудове кар’єрне зростання.
— Що тобі треба?
— За роки існування СЕПО проводилося кілька офіційних перевірок їх роботи. Одну з них провів Карл Ліндбум. Повинні існувати численні матеріали таких перевірок.
— Угу.
— Принеси мені все, що зможеш знайти в Риксдагу: бюджети, звіти державних комісій, запити і таке інше. І замов річні звіти СЕПО за стільки років, за скільки вдасться.
— Yes, massa.[16]
— Чудово. І, Хенрі…
— Що?
— …до завтра мені це не знадобиться.
Лісбет Саландер присвятила день роздумам про Залаченка. Вона знала, що він лежить через дві палати від неї, ночами розгулює по коридору і сьогодні підходив до її палати о 3.10 ранку.
Вона вистежила його в Госсеберзі з наміром убити, але нічого не вийшло, Залаченко залишився живий, і тепер він менш як за десять метрів од неї. А вона ускочила в лайно, масштаби якого поки гаразд не могла оцінити, але припускала, що коли їй не хочеться знову опинитися в якому-небудь дурдомі під охороною Петера Телебор’яна, то треба тікати і непомітно перебратися за кордон.
Проблема ж полягала в тому, що в неї ледве вистачало сил сісти в ліжку. Правда, вона помічала поліпшення: голова боліла й далі, але нападами, а не безперервно, біль у плечі затаївся десь усередині і давав про себе знати, лише коли Лісбет намагалася поворушитися.
За дверима почулися кроки, потім сестра відчинила двері і впустила жінку в чорних брюках, білій блузці і темному жакеті. Жінка була симпатичною, худенькою, з темним волоссям і короткою хлоп’ячою стрижкою. Вона випромінювала відверту впевненість у собі, а в руці тримала чорний портфель. Лісбет відразу помітила, що в жінки такі ж очі, як у Мікаеля Блумквіста.
— Доброго дня, Лісбет. Мене звуть Анніка Джанніні, — сказала відвідувачка. — Можна мені увійти?
Лісбет дивилася на неї з цілковитою байдужістю. Їй раптом абсолютно розхотілося зустрічатися із сестрою Мікаеля Блумквіста, і вона пошкодувала, що погодилася на пропозицію найняти її адвокатом.
Лісбет Саландер мала просто жахливий вигляд — голова була вся обмотана бинтами, навколо очей розпливлися величезні бузкові синяки, а білки очей також пістрявіли синцями.
— Перш ніж ми почнемо що-небудь обговорювати, мені необхідно знати, чи справді ти хочеш, аби я була твоїм адвокатом, — заговорила жінка. — Зазвичай я беру участь лише в цивільних справах, де представляю інтереси тих, що зазнали зґвалтування або побиття. Я не є адвокатом з кримінальних справ. Зате я в усіх деталях вивчила твій випадок і дуже хочу представляти твої інтереси, якщо дістану таку можливість. Мушу також сказати, що Мікаель Блумквіст мій брат — гадаю, тобі це вже відомо — і що вони з Драґаном Арманським оплачуватимуть мою роботу.
Вона трохи почекала, але, оскільки жодної реакції з боку клієнтки не було, повела далі:
— Якщо ти згодна, я на тебе працюватиму. Наголошую, не на брата чи на Арманського. У питаннях кримінальної справи мені також допомагатиме твій колишній опікун Хольгер Пальмґрен. Він молодчина, навіть видряпався з лікарняного ліжка для того, щоб тобі допомогти.
— Пальмґрен? — перепитала Лісбет Саландер.
— Так.
— Ти з ним зустрічалася?
— Так. Він буде моїм консультантом.
— Як він почувається?
— Він розлючений, але, хоч як дивно, не схоже, щоб він за тебе хвилювався.
Лісбет посміхнулася кривою посмішкою — вперше після того, як потрапила до Сальгренської лікарні.
— Як ти почуваєшся? — запитала Анніка Джанніні.
— Як мішок з лайном, — відповіла Лісбет Саландер.
— Гаразд. Ти хочеш, щоб я була твоїм адвокатом? Арманський з Мікаелем оплатять мою роботу і…
— Ні.
— Що ти маєш на увазі?
— Платити я буду сама. Я не візьму ні ере від Арманського і Калле Блумквіста. Правда, я зможу заплатити тобі, лише коли дістану доступ до Інтернету.
— Зрозуміло. Коли дійде до справи, ми це питання вирішимо, та й основну частину мого гонорару все одно заплатить держава. Значить, ти згодна, щоб я представляла твої інтереси?
Лісбет Саландер кивнула.
— Добре. Тоді спершу я передам повідомлення від Мікаеля. Він висловлюється загадково, але каже, ти зрозумієш, що він має на увазі.
— Он як?
— Він каже, що в основному мені все розповів, за винятком кількох речей. Це стосується, по-перше, тих твоїх здібностей, які він виявив у Хедестаді.
Мікаелю відомо, що в мене фотографічна пам'ять і що я хакер. Про це він нічого не сказав.
16
Буде виконано, пане (англ.).