Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Критика » Інтелектуал як герой української прози 90-х років XX століття
Інтелектуал як герой української прози 90-х років XX століття - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Інтелектуал як герой української прози 90-х років XX століття

Электронная книга - «Інтелектуал як герой української прози 90-х років XX століття». Краткое содержание книги:

У першій англомовній монографії, цілковито присвяченій сучасній українській прозі 90-х років XX ст., американський учений українського походження д-р Марко Андрейчик пропонує глибокий аналіз культурного вибуху, який охопив Україну в першому десятилітті її незалежності. 90-ті роки XX ст. були періодом великого творчого піднесення, експериментів та вивільнення української культури. Митці, що з’явилися в той час, започаткували хвилю творчості, яка цілеспрямовано та наполегливо переформувала успадковані моделі.
У книжці «Інтелектуал як герой в українській прозі 90-х років XX ст.» розглянуто прозу провідних авторів того часу як захопливий наратив, наповнений колоритними персонажами. Д-р Марко Андрейчик зосереджується на ролі інтелектуала у створенні пострадянської української ідентичності, відстежує злети й падіння цих героїв у процесі їх намагання переінакшити творчу сферу.
1 ... 59 60 61 62 63 64 65 66 67 ... 74
Перейти на страницу:

У «Рекреаціях» нам говорять, що вигадані персонажі Гриць Штундера та Юрій Немирич — друзі «Малковича»[198]. Так він посилається на Івана Малковича, київського поета і успішного видавця дитячих книг; він — один із найвідоміших вісімдесятників у культурному житті сучасної України. У «Московіаді» Отто фон Ф. залицяється до подруги, читаючи їй вірші «Осінні пси Карпат» і «Футбол на монастирському подвір’ї»[199]. Обидва вірші справді існують і були опубліковані 1989 року. Автор першого — Василь Герасим’юк, який також належить до вісімдесятників. Це, мабуть, його найвідоміший вірш, і часто він інтерпретується як щось на кшталт поетичного гімну вісімдесятників[200]. Другий вірш — витвір самого Андруховича, і побачив світ він у його другій збірці віршів «Середмістя»[201]. Крім того, у «Московіаді» Отто фон Ф. цитує рядок з вірша одного з побратимів Андруховича, членів «Бу-Ба-Бу» Віктора Неборака, де описано певний тип жінки[202]. А насправді йдеться про спотворену цитату з вірша Віктора Неборака «Міський бог Ерос» — чудовий зразок зображення ейфорії в українській літературі; опублікований він був у грандіозній збірці «Літаюча голова» Неборака[203]. Свідомо невірно цитуючи свого колегу, Андрухович робить крок у бік витворення інтертекстуальної спільноти, водночас мимоволі беручи цю сітку під сумнів; спотворення пом’якшує твердість цього зв’язку, роблячи його гнучким і натякаючи на потенційну розгадку. Такий акт невірного цитування — парадоксальний. Це акт самозахисту марґінального, постколоніального суб’єкта, який одночасно підкреслює дистанцію до жорсткої цілісності колишніх культурних рамок.

Найдовший і найбільш екстраваґантний з трьох романів Андруховича, що розглядаються тут, — «Перверзія» — вирізняється найбільшою кількістю посилань на вісімдесятників. У промові, виголошеній Станіславом Перфецьким на конференції у Венеції під назвою «Посткарнавальна абсурдність світу» згадано сучасного івано-франківського поета Ярослава Довгана. Його ім’я з’являється посеред розповіді про історію України та походження її жителів:

Що поробиш? Стонадцять племен влаштувало собі довічний карнавал у наших генах.

Та й чому тільки в генах? Невже ми не віримо в інші речі, менш намацальні? В ці енерґетичні протяги між віками, в це ненастанне розсіювання аури по всьому простору?

Я звик поважати різність і непростоту. Ось тут, сьогодні, перед вами…, я змушений визнати в собі — меншою чи більшою мірою — тавра і невра, савдарата і тісамата, бастарна і вандала, андрофага і печеніга, можливо, ще когось, цигана, жида, поляка і цілком не виключено, що довгана[204].

Висловлюючи повагу до відмінностей, цей фраґмент пропонує водночас інший приклад будівництва відкритої спільноти. У тексті Андрухович дає примітку до слова «довган», інформуючи читача про те, що йдеться про плем’я, яке колись жило на теренах України, і що цей факт «доведено наукою». Таким чином, в черговий раз Андрухович робить завуальований натяк на представника вісімдесятників, а відтак вирішує зруйнувати цей зв’язок, свідомо накидаючи приміткою шар відстані. Рядок з вірша Довгана цитується і в «Перверзії» — цього разу примітка стосується першого рядка його згадуваного вірша[205]. Під кінець промови Перфецького головний герой цитує рядок з вірша, а примітка інформує читача, що відстежити, звідки взято цитату, годі[206]. Насправді, цитату запозичено з вірша Неборака, який входить до циклу (або «поетичного шоу», як назвав його Неборак) «День народження»[207]. Знову ж, зв’язок витворюється і відразу переривається.

Цитує і перекручує себе Андрухович і у власній прозі. Він посилається на власні поезію і прозу безпосередньо, а також героїв і назви інших літературних творів, написаних ним. У «Московіаді» Отто розважає, як йому краще дістатися до певного місця призначення в Москві, і пригадує фразу, яку приписують «Андруховичу»; він навіть коментує її: «Гарні рядки, чорт забирай!»[208]

Рядки узято з вірша з циклу «Листи в Україну», що служить чимось на кшталт додатку до «Московіади»; цикл був опублікований в повному обсязі — всі двадцять віршів — тільки в четвертому номері журналу «Четвер» (1993). «Перверзія» починається передмовою «Ю. А.», що включає в себе статтю «Чао, Перфецький» — некролог Станіслава Перфецького, написаний «І. Білинкевичем»; прізвище Білинкевич мав також пройдисвіт-комсомолець у «Рекреаціях», який намагався випантрувати чотирьох поетів-головних героїв, котрі приїхали на свято Воскресаючого Духу у Чортопіль. У передмові до «Перверзії» Ю. А. накидає творові ще один рівень таємничого взаємозв’язку, подаючи здогад, що він вважає, буцімто «Білинкевич» — це псевдонім[209].

вернуться

198

Андрухович Ю. Рекреації. — С. 44.

вернуться

199

Андрухович Ю. Московіада. — С. 154.

вернуться

200

Вірш опубліковано у: Герасим’юк В. Космацький узір / Василь Герасим’юк. — К.: Рад. письменник, 1989. — С. 6.

вернуться

201

Див.: Андрухович Ю. Середмістя / Юрій Андрухович. — К.: Рад. письменник, 1989. — С. 94.

вернуться

202

Андрухович Ю. Московіада. — С. 220.

вернуться

203

Див.: Неборак В. Літаюча голова / Віктор Неборак. — К.: Молодь, 1990. — С. 37—39.

вернуться

204

Андрухович Ю. Перверзія. — С. 232.

вернуться

205

Див. прим. 49 у: Андрухович Ю. Перверзія. — С. 156. Ориґінальний вірш Довгана був опублікований в: Довган Я. 1999 / Ярослав Довган. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1997. — С. 8.

вернуться

206

Див. прим. 68 у: Андрухович Ю. Перверзія. — С. 241.

вернуться

207

Вірш побачив світ у збірці Віктора Неборака «Розмова зі слугою» (Івано-Франківськ: Перевал, 1993), де не було зазначено номери сторінок. Перевидано його у: Неборак В. Літостротон. — Львів: Вид-во Львівської політехніки, 2001. — С. 285.

вернуться

208

Андрухович Ю. Московіада. — С. 152. Див. також: Андрухович Ю. Листи в Україну / Юрій Андрухович // Четвер. — 1993 — № 4. — С. 55—75. Цитата з поеми міститься на с. 73.

вернуться

209

Андрухович Ю. Перверзія. — С. 7—10.

1 ... 59 60 61 62 63 64 65 66 67 ... 74
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)