Інтелектуал як герой української прози 90-х років XX століття
- Автор: Андрейчик Марко
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: ЛА Піраміда
- ISBN: 978-966-441-465-4
- Переводчик: Ігор Андрущенко
- Жанр: Критика
Электронная книга - «Інтелектуал як герой української прози 90-х років XX століття». Краткое содержание книги:
У книжці «Інтелектуал як герой в українській прозі 90-х років XX ст.» розглянуто прозу провідних авторів того часу як захопливий наратив, наповнений колоритними персонажами. Д-р Марко Андрейчик зосереджується на ролі інтелектуала у створенні пострадянської української ідентичності, відстежує злети й падіння цих героїв у процесі їх намагання переінакшити творчу сферу.
Письменники, які були в центрі уваги цього дослідження, одні з провідних письменників у сучасній Україні — їхні твори читають, перекладають і обговорюють вчені-україністи в усьому світі. Саме в їхній прозі найяскравіше змальовані першочергові проблеми, що хвилювали постколоніальну Україну. 90-ті роки, що йшли за великим зламом, — були періодом невизначеності та протиріччя. Отже, проза цього періоду вирізняється певним діалектичним напруженням. Намагаючись знайти баланс між стискувальною, проте стабілізаційною структурою і визвольною, однак хаотичною свободою, ці прозові твори прагнуть одночасно мати, здавалося б, взаємовиключні речі. Це, по суті, те, що посуває творчий процес письменників-вісімдесятників. У ейфорійних урочистостях з нагоди зміни і свободи вони деконструюють успадковані норми та накинуті їм механізми. Їхні твори відображають запаморочливий хаос, відчуження і розчарування, якими супроводжувалися численні зміни. У своїй прозі вісімдесятники витворювали інтертекстуальні спільноти, шукаючи підтримки у боротьбі з відчуженням. Співіснування тенденцій ейфорії, хаосу і спільноти визначають цей період в українській літературі.
Прозові твори, проаналізовані в цій книзі, знайомлять читача з групою захоплюючих і складних вигаданих персонажів, думки і вчинки яких, що стосуються вивчення таких питань, як ідентичність, інакшість і моральність, важливі не тільки для України — вони мають універсальну цінність. На сторінках їхніх творів з’явилися нові прототипи українських інтелектуальних митців, а існуючі дістали друге дихання в умовах пострадянської України. Взяті разом, ці інтелектуальні герої подорожували по світу, потрапляли до психіатричних лікарень, вражали глядачів своїми талантами і розумом, спокушали коханців і коханок з багатьох країн, потерпали від привидів і виявляли сенс життя. Ми бачили навіч, як ці герої діють, дізнавалися, що вони думають про мову, і спостерігали за тим, де ж вони знаходять своє місце між Сходом і Заходом; ми зауважували, як вони виходять з підпілля, з’являються на сцені, а тоді повертаються на задвірки. Ці герої-інтелектуали також вдихнули в українську прозу нове життя завдяки проникливості, що її вони виказали у питанні ідентичності. Письменники-вісімдесятники вирішили зосередитися на пострадянському українському інтелектуалі як полігон, на якому слід було дослідити і витворити українську ідентичність. У міру того, як пострадянська Україна розвивалася, ці письменники, тягнучи за собою своїх героїв-митців, поступово заповнили вакуум, який утворився у радянський період, коли були знищені українські інтелектуали. Труднощі, а іноді й поразки, яких зазнавали їхні герої під час цього перехідного періоду, відображають негаразди, що їх і далі вісімдесятники відчувають у процесі створення та заповненні місця для інтелектуалів у пострадянській Україні.
Борис Дубін пише, що саме інтелектуали створюють символи індивідуальної та колективної ідентичності, а також відповідають за їх упорядкування, ушляхетнення, передачу і відтворення[227]. У цих прозових творах виведено, як ці інтелектуальні герої жонґлюють і маніпулюють усім набором складових, які уможливлюють українську ідентичність. Вони переглянули повне сховище рис, які дісталися їм у спадок як від оповідок колонізаторів, так і від українських національних міфів; тим-то вони і собі поповнили цю ідентичність новими аспектами. Ці інтелектуали покуштували елементів Заходу, одні їх приймаючи, а інші відкидаючи. На сторінках своєї прози вісімдесятники показали нам, як герой-інтелектуал об’єднує символи української ідентичності і як цей процес відбивається у власному творчому процесі персонажа.
227
Дубін Б. Європа — «віртуальна» та «інша» / Борис Дубін // Критика. — 2002. — № 60. — С. 11.