Сімнадцять спалахів весни
- Автор: Семенов Юлиан Семенович
- Серия: Штирлиц #8
- Год: 1985
- Язык: украинский
- Год: "Дніпро"
- Переводчик: Надія Орлова
- Жанр: Шпионские детективы
Электронная книга - «Сімнадцять спалахів весни». Краткое содержание книги:
Після розмови з Мюллером Гіммлер викликав Отто Скорценні.
Він збагнув, що двобій з Борманом вступає в останню, вирішальну стадію. І коли з допомогою якогось невідомого зрадника з СС Борман дістане компрометуючі матеріали на нього, Гіммлера, то цьому приватному факту він мусить протиставити нищівний удар. У політиці ніщо так не рівняє шанси противників, як поінформованість і сила. І ніде не зібрано такої кількості інформації, як у броньованих сейфах партійних архівів. Нехай Борман оперує з людиною. Він, Гіммлер, оперуватиме з паперами: вони і надійніші за людей, і — коли мине час — страшніші за них…
— Мені потрібен архів Бормана, — сказав він. — Ви розумієте, Скорценні, що мені треба?
— Я розумію.
— Це важче, ніж викрасти дуче.
— Я думаю.
— Але це можливо?
— Не знаю.
— Скорценні, така відповідь мене не задовольняє. Борман цими днями розпочинає евакуацію архіву: куди й під чиєю охороною — це вам треба з'ясувати. Шелленберг допоможе вам негласно, в порядку загальної консультації.
Штірліц виїхав нічним експресом на швейцарський кордон, щоб «підготувати вікно». Він, як і Шелленберг, вважав, що відкрите перекидання пастора через кордон може надати справі небажаного розголосу, — вся ця операція проводилася в обхід гестапо. А «викриття» Шлага після того, як він зробить своє діло, має здійснити, як і задумав Шелленберг, саме Штірліц.
Протягом певного часу Штірліц з санкції Шелленберга готував для пастора «кандидатів» у змовники: людей з міністерства закордонних справ та з штабу люфтвафе. Там, у цих установах, Штірліц знайшов людей, які дуже ревно служили нацизму. Шелленбергу найбільше сподобалося, що тих людей у свій час завербувало гестапо як інформаторів.
— Це добре, — сказав він, — це дуже елегантно.
Штірліц запитливо подивився на нього.
— В тому розумінні, — пояснив Шелленберг, — що ми таким чином скомпрометуємо на Заході всіх тих, хто шукатиме мирних контактів без нас. Адже там чітко розмежовують гестапо від нашого департаменту.
В цьому нічному експресі, який різнився від усіх інших поїздів довоєнним комфортом: у невеличких купе поскрипували справжні шкіряні ремені, тьмяно виблискували мідні попільнички, провідники розносили міцну каву, — цим поїздом по коридору Скандінавія — Швейцарія практично їздили тепер тільки дипломати.
Штірліц займав місце № 74. Місце № 56 у наступному вагоні займав синюшно-блідий професор із Швеції з довгим незграбним скандінавським прізвищем. Вони та ще один генерал, який повертався після поранення на італійський фронт, були єдиними пасажирами в двох міжнародних вагонах. Генерал заглянув у купе Штірліца й спитав його:
— Ви — німець?
— На жаль, — відповів Штірліц.
Він мав таку змогу жартувати, йому дозволило керівництво. Провокація передбачає можливість зло жартувати. В тому разі, якщо співрозмовник не піде з доносом у гестапо, можна думати про перспективу в роботі з цією людиною. В свій час про це дискутували в гестапо: припиняти недостойні розмови зразу ж чи давати їм вихід? Штірліц, вважаючи, що навіть невеличка шкода, яку завдають рейху, — немала користь для його батьківщини, всіляко підтримував тих, хто висловлювався за підохочування до провокацій.
— Чому «на жаль»? — поцікавився генерал.
— Тому, що мені не принесли другої порції кави. Справжню каву вони дають на першу ж вимогу тільки тим, у кого іноземний паспорт.
— Так. А мені дали вдруге. В мене є коньяк! Хочете випити?
— Спасибі. В мене теж є коньяк.
— Зате, мабуть, у вас немає сала.
— У мене є сало.
— Тоді ми з вами сьорбаємо з одної тарілки, — сказав генерал, стежачи за тим, що виймав Штірліц з портфеля. — Яке у вас звання?
— Я дипломат. Радник третього управління міністерства закордонних справ.
— Будьте ви прокляті! — сказав генерал, сідаючи в крісло, вмонтоване за виступом невеличкого умивальника. — В усьому винуваті саме ви.
— Чому?
— Тому, що ви визначаєте зовнішню політику, тому, що ви довели; справу до війни на два фронти. Прозт!
— Прозіт! Ви мекленбуржець?
— Так. Як ви дізнались?
— Ви ж сказали «прозт». А всі жителі Півночі економлять на голосних.
Генерал засміявся.
— Це правильно, — сказав він. — Послухайте, а я не міг вас бачити вчора в міністерстві авіації?
Штірліц зіщулився: він учора підвозив до міністерства авіації пастора Шлага — «налагоджувати» зв'язки з людьми, близькими до оточення Герінга. В разі успіху всієї операції, коли до справи підключать гестапо — але вже на прохання Шелленберга, для з'ясування деталей «змови», — треба було, щоб пастор «лишив» сліди: і в міністерстві авіації, і в люфтвафе, і в міністерстві закордонних справ.