Повітряний замок, що вибухнув
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millenium #3
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5487-6
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Политические детективы
Электронная книга - «Повітряний замок, що вибухнув». Краткое содержание книги:
Лісбет Саландер не здається. Виснажена після кількох поранень, перебуваючи під охороною в лікарні, вона вирішує помститися своїм ворогам і довести системі, яка, ще коли Лісбет була дитиною, зламала їй життя, запроторивши до божевільні, свою невинуватість. Однак самій упоратися з цим їй несила. На допомогу дівчині знову приходить журналіст Мікаель Блумквіст, чия викривальна книжка сколихне громадськість і переполохає уряд і спецслужби. І можливо, тоді справедливість нарешті переможе.
Вони не знають, що він мій брат.
Потім вона задумалася над тим, чи хочеться їй, аби Нідерман опинився за ґратами. Найбільш вона хотіла б відправити його до ями в Госсеберзі і закопати. Під кінець вона знизала плечима, чого їй робити не слід було, оскільки ліве плече миттю пронизав гострий біль.
— Що сьогодні за день? — спитала вона.
— Понеділок.
Вона задумалася.
— Я вперше почула ім’я Рональда Нідермана в четвер минулого тижня. Я вистежила його в Госсеберзі. Не маю жодного уявлення про те, де він або куди може втекти. Можу припустити, що він постарається якомога швидше опинитися в безпечному місці десь за кордоном.
— Чому ви думаєте, що він має намір утекти за кордон?
Лісбет трохи подумала.
— Тому що, поки Нідерман рив мені могилу, Залаченко сказав, що він привернув до себе надто багато уваги і що вже вирішено відправити Нідермана на деякий час за кордон.
Так багато Лісбет Саландер не говорила поліцейському з того часу, як їй було дванадцять років.
— Залаченко… адже він ваш батько.
До цього вони, отже, докопалися. Напевно, тут не обійшлося без Бісового Калле Блумквіста.
— Тоді я повинен довести до вашого відома, що ваш батько подав у поліцію заяву і звинувачує вас у спробі його вбити. Зараз прокурор вирішує питання про порушення кримінальної справи. Зате на сьогодні вже відомо, що ви перебуваєте під арештом за заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю. Ви вдарили Залаченка сокирою по голові.
Лісбет нічого не сказала. Всі досить довго мовчали. Потім Соня Мудіґ нахилилася вперед і тихо промовила:
— Я лише хочу сказати, що ми, в поліції, не дуже віримо версії Залаченка. Поговоріть серйозно зі своїм адвокатом, а ми можемо повернутися до цього пізніше.
Ерландер кивнув, і поліцейські встали.
— Дякую за допомогу щодо Нідермана, — сказав Ерландер.
Лісбет здивувало, що представники закону поводилися коректно і майже дружелюбно. Репліка Соні Мудіґ особливо її зацікавила. Тут вочевидь якась задня думка, відзначила вона.
Розділ 07
За чверть до шостої в понеділок увечері Мікаель Блумквіст закрив ноутбук і встав з-за кухонного столу. Надягнувши куртку, він дійшов пішки від свого будинку на Бельмансґатан до офісу «Мілтон сек’юриті», що розташовувався біля Шлюзу, піднявся ліфтом на третій поверх, і його відразу провели до кімнати для нарад. Він прийшов рівно о шостій і виявився останнім.
— Моє шанування, Драґане, — сказав він, потискуючи Арманському руку. — Дякую, що погодилися влаштувати у себе цю неформальну зустріч.
Мікаель роззирнувся на всі боки. Окрім нього і Драґана Арманського в кімнаті зібралися Анніка Джанніні, Хольгер Пальмґрен і Малін Ерікссон. Від «Мілтон сек’юриті» в зустрічі брав участь ще Сонні Боман, який за дорученням Арманського з першого дня долучився до розслідування справи Саландер.
Для Хольгера Пальмґрена це був перший за два з лишком роки вихід на люди. Його лікар, доктор А. Сиварнандан, був не в захопленні від думки, що доведеться випустити Пальмґрена з реабілітаційного пансіонату в Ерсті, але той наполіг на своєму. Йому забезпечили таксі за рахунок міста, і його супроводжувала в цій поїздці особистий тренер Юханна Кароліна Оскарссон, тридцяти дев'яти років, — зарплату їй виплачував фонд, таємничим чином створений для того, щоб забезпечити Пальмґрену найкращі умови для лікування і відновлення після інсульту. Тепер Кароліна Оскарссон чекала пацієнта за кавовим столиком у сусідній кімнаті, читаючи взяту із собою книжку. Мікаель зачинив двері.
— Для тих, хто не знає, це Малін Ерікссон, новий головний редактор «Міленіуму». Я попросив її взяти участь у нашій зустрічі, оскільки те, що тут обговорюватиметься, відіб’ється і на її роботі.
— Добре, — сказав Арманський. — Усі зібралися. Я весь увага.
Мікаель став біля дошки Арманського і взяв маркер. Потім оглянувся на всі боки.
— Це, мабуть, найбеглуздіша справа з усіх, у яких мені доводилося брати участь, — сказав він. — Коли все закінчиться, я створю громадську організацію і назву її «Лицарі безглуздого столу». Її завданням буде щороку влаштовувати вечерю, на якій ми будемо лаяти Лісбет Саландер. Ви всі будете її членами.
Мікаель зробив паузу, а потім повів далі, одночасно виписуючи стовпці на дошці:
— Реальна ситуація така…
Він говорив трохи більше тридцяти хвилин, і подальша дискусія тривала ще майже три години.
Коли формально збори закінчилися, Еверт Гульберґ усівся поряд із Фредріком Клінтоном. Вони неголосно поговорили кілька хвилин, а потім Гульберґ підвівся, і давні товариші по зброї потисли один одному руки.