Нескінченна історія
- Автор: Энде Михаэль Андреас Гельмут
- Год: 2008
- Язык: украинский
- Год: Старого лева
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Нескінченна історія». Краткое содержание книги:
Атрею замислився.
- А як усе це почалося? - запитав Атрею, помовчавши.
- Біда навалилася на обидва світи одночасно; зненацька все почало перетворюватися на свою протилежність, - відповіла Дитинна Царівна. - Тому те, що раніше давало прозріння, тепер засліплює, а те, що народжувало і вело до оновлення, несе руйнацію і знищення. Врятувати наші світи можуть тільки людські діти. Для цього сюди, у Фантазію, повинна прийти дитина - бодай одна, одна-єдина, і ця дитина мусить дати мені нове ім’я. Я знаю, що ця дитина прийде. Я вже бачила цього хлопчика. І ти його вже бачив.
Атрею мовчав.
- Тепер ти розумієш, Атрею, чому тобі довелося звершити все те, що ти звершив? - запитала Дитинна Царівна. - Тільки довга історія, сповнена пригод, див і небезпек, дала тобі змогу привести до мене нашого рятівника. То була твоя історія.
Атрею сидів, поринувши у свої думки. Нарешті він кивнув:
- Тепер я все зрозумів, Золотоока Повелителько Бажань. Дякую тобі за те, що ти вибрала саме мене. Пробач мені мій гнів.
- Сам ти не зміг би цього збагнути, лагідно сказала вона. -Але тепер знаєш.
Атрею знову кивнув і, ще трохи помовчавши, зізнався:
- Я дуже втомився.
- Ти виконав усе, що мав виконати. Хочеш відпочити?
- Не тепер. Спершу я хотів би пересвідчитися, Що моя історія дійсно має щасливий кінець. Якщо все справді так, як ти сказала, якщо я виконав завдання, то чому Рятівник Фантазії досі не прийшов? На що він ще чекає?
Бастіян відчув, що від хвилювання в нього аж спітніли долоні.
- Я не можу, — сказав він, — бо не знаю, що мені зробити. Та й ім’я для Дитинної Царівни, яке спало мені на гадку, можливо, зовсім не те.
- Дозволь про щось тебе запитати, - звернувся Атрею до Дитинної Царівни.
Вона всміхнулася і кивнула.
- Чому ти видужаєш тільки тоді, коли тобі дадуть нове ім’я?
- Істинні імена додають усім істотам і всім предметам справжності, - сказала вона. - А неістинні роблять їх несправжніми, фальшивими. І тоді множаться брехні.
- Але, може. Рятівник іще не знає твого істинного імені?
- Ні, знає, - відповіла вона.
І Атрею та Дитинна Царівна знову замовкли.
- Так, — вимовив уголос Бастіян, — я також. Воно спало мені на думку, як тільки я тебе побачив. Але я не знаю, що мені зробити.
Атрею подивився на Дитинну Царівну.
- Здається, Рятівник хоче прийти, але не знає, як.
- Робити нічого не треба, - відповіла вона. - Він повинен вимовити моє нове ім’я, відоме лише йому. Ось і все.
Бастіянове серце закалатало швидко-прешвидко. Може, спробувати? А як не вдасться? Ану ж він помиляється? А якщо вони розмовляють зовсім не про нього, а про когось іншого? Звідки йому знати, чи дійсно вони мають на увазі саме його?
- Невже, - знову заговорив Атрею, - він усе ще не розуміє, що ми говоримо про нього, а не про когось іншого?
- Ні, - сказала Дитинна Царівна, - він не може бути таким нетямущим. Адже на свідчення цього він уже отримав від нас дуже багато знаків.
«Зараз спробую», — подумки вирішив Бастіян. Але так і не зміг вимовити ім’я Дитинної Царівни.
А що, коли йому вдасться — і він якимось чином опиниться у Фантазії? Не виключено, що він при цьому якось перевтілиться. Яким вів тоді стане? А раптом буде боляче? Або, може, він втратить усю свою силу? І ще одне. Хіба йому аж так кортить потрапити у Фантазію? Так, він хотів би опинитися в одному світі з Атрею і Дитинною Царівною, але при цьому аж ніяк не бажає опинитися сам на сам із чудовиськами і потворами, якими там аж кишить.
- Мабуть, йому бракує відваги?
- Відваги? Хіба потрібно відваги на те, аби вимовити моє ім’я?
- Тоді я бачу лише одну причину, котра, можливо, його втримує.
- І що це за причина?
Атрею не відразу наважився відповісти:
- Він просто не хоче. Його не хвилюють ані твоя доля, ані доля Фантазії. Йому до нас байдуже.
- Ні, неправда! — крикнув Бастіян. — Ви помиляєтеся! Не треба так про мене думати, прошу вас! Ви мене чуєте? Атрею, це зовсім не так!
- Він обіцяв мені прийти, - сказала Дитинна Царівна. - Я прочитала це в його очах.